Шеретюк Р. М. Греко-Уніатська Церква в контексті етноконфесійної політики Російської імперії на Правобережній Україні (кінець ХVІІІ - ХІХ ст.)

Дисертація є цілісним історико-релігієзнавчим дослідженням, у якому проаналізовано спрямованість, механізми, засоби та методи реалізації етноконфесійної політики Російської імперії щодо Греко-Уніатської Церкви на Правобережній Україні наприкінці ХVІІІ - упродовж ХІХ ст. Це передбачало проведення аналізу інституалізаційних та внутрішніх трансформацій Греко-Уніатської Церкви періоду поділів Речі Посполитої (1772 - 1795 рр.), дослідження ставлення російського самодержавства до цієї Церкви в період правління Павла І та Олександра І, розгляд послідовності розгортання репресивної політики Миколи І щодо неї та адміністративно-силових методів її скасування, а також з'ясування реалій практики утвердження позицій Російської Православної Церкви на Правобережній Україні впродовж середини - другої половини ХІХ ст. Доведено, що після поділів Речі Посполитої на Правобережній Україні, яка увійшла до складу Російської імперії, розгортається цілеспрямована самодержавно-синодальна кампанія поступового ослаблення позицій Греко-Уніатської Церкви та повернення греко-уніатів до православ'я. Її кульмінаційним виявом стало скасування цієї Церкви 1839 р. Встановлено, що після офіційного "возз'єднання" греко-уніатів Правобережжя з Російською Православною Церквою частина з них упродовж десятиліть продовжувала дотримуватися забороненої релігійно-культурної традиції. Саме тому зусилля владних структур на цих теренах в середині - другій половині ХІХ ст. були спрямовані на утвердження позицій "благочестя" і перманентне викорінення "залишків латино-уніатської старовини".