Романова О. І. Дискурс любові в російській літературі XVIII - ХХ століть

У дисертації досліджується дискурс любові в російській літературі XVIII - ХХ століть, вперше представлений як цілісна наративна структура, що послідовно розвивається, - Текст Еросу. В історії російської літератури XVIII - ХХ століть "смисли любові" послідовно співвідносились з ідеєю особистості, метафорично, як модель сімейних стосунків, раціонально вибудованих за принципами розумного егоїзму, переносились на утопічні проекти перетворення суспільних відносин; у царину онтології, виявляючи конфліктне протиріччя між родовим інстинктом, що владно поневолює особистість, і любов'ю, яка через жертву егоїзму відкриває цінність Іншого. В історіософських концепціях Срібного віку містично/класово перетворена любов розглядалася як засіб соборного/товариського єднання людства. Деконструкцію модерністських "смислів любові" розпочато в антиутопії Є. Замятіна "Мы", а антиісторіософська трилогія постмодерніста Вол. Сорокіна, концептуально завершує модерністський проект "перетворення" любові в історії російської літератури.