Шевцова Г. В. Ґенеза української дерев’яної церкви (витоки, принципи архітектурного формотворення, світовий контекст).

Метою дослідження є виявлення ґенези української дерев’яної церкви: витоків та принципів формотворення її архітектури як самобутнього явища в контексті розвитку сакральної архітектури світу. Об’єкт дослідження – українська дерев’яна церква. Предмет дослідження – ґенеза української дерев’яної церкви: витоки та принципи архітектурного формотворення. Методи дослідження – систематизація археологічної інформації про ранні етапи розвитку дерев’яного будівництва; ретроспективна реконструкція форми дерев’яних споруд по археологічних залишках; архітектурно-генетичний аналіз архаїчних народних будівель України; екстраполяція логіки сакралізації об’єктів дерев’яного зодчества на українське підґрунтя; архітектурно-генетичний аналіз базових просторових і просторово-конструктивних характеристик української дерев’яної церкви та їх порівняльний аналіз з дерев’яними церквами сусідніх країн; гіпотетична реконструкція просторових конструкцій української дерев’яної церкви; порівняльний аналіз загальних закономірностей композиційно-просторового та сенсуального формотворення храмових будівель світу, загальний синтез матеріалу. Наукова новизна дослідження: вперше сформульовано теорію ґенези української дерев’яної церкви, в тому числі визначені її архітектурні прототипи та сформульовано п’ять принципів її архітектурного формотворення: принцип самостійності та синкретичності ґенези; принцип консервативності базових форм; принцип тектоніки та центричності структури; принцип комбінаторності форми і шляху формотворення; принцип революційності розвитку. Визначено виключне світове значення, унікальні риси і чинники самобутності української дерев’яної церкви та науково аргументовано її автентичність і національну ідентичність.