Шебек Н. М. Теоретичні основи гармонізації архітектурного середовища

Об'єкт дослідження - архітектурне середовище. Предмет дослідження - теоретичні основи гармонізації архітектурного середовища. Мета дослідження - розробка цілісної системи принципів, методів і правил гармонізації архітектурного середовища, здатної виявляти, узагальнювати і пояснювати причини закономірних перетворень штучного довкілля, а також прогнозувати наслідки його змін під впливом цілеспрямованої діяльності людини. Використано методи натурного обстеження, соціологічного опитування, класифікації і типологізації, структурно-логічного моделювання, експериментального проектування і прогнозування. Теоретичні і практичні результати дослідження - поглиблено і розширено визначення понять "архітектурне середовище", "суб'єкт середовищної діяльності", "гармонія", "гармонічний розвиток", "гармонізація архітектурного середовища"; розроблено новий метод взаємозв'язаних поляризованих матриць; розроблено нову типологію середовищних утворень, нову типологію суб'єктів середовищної діяльності і нову систему критеріїв гармонічності архітектурного середовища; вперше розроблено структурно-логічну модель закономірних перетворень штучного довкілля і сформульовано принципи його гармонічного розвитку; здійснено нову систематизацію стратегій удосконалення штучного довкілля і сформульовано принципи гармонізації архітектурного середовища; обґрунтовано доцільність утворення нового напряму архітектурно-містобудівної науки - "Теорії гармонізації архітектурного середовища". Результати дослідження впроваджено в науково-дослідницькі і проектно-прогнозні роботи, а також в навчальний процес підготовки архітекторів.