Горшунська М. Ю. Інсулінорезистентність та адипоцитокіни за наявності цукрового діабету 2 типу: патогенетична роль у формуванні кардіоваскулярного ризику і підгрунтя для оптимізації терапії

Об’єкт дослідження: цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Мета дослідження: визначити патерн взаємозв’язку чинників кардіоваскулярного ризику (інсулінорезистентність, запалення низької інтенсивності, дисбаланс адипокінів, ендотеліальна дисфункція) у хворих на ЦД 2 типу за урахуванням глікемічного контролю та потенційного внеску генетичного поліморфізму генів-кандидатів (адипонектину та параоксонази) для подальшого удосконалення терапевтичного втручання, що базується на стратифікації сполучення чинників ризику. Методи дослідження та апаратура: антропометричні, клінічні, біохімічні, генетичні, молекулярно-генетичні, імуноферментні, інструментальні, статистичні; аутоаналізатор «Hitachi 912», програмований термоциклер «Biometra», УЗ-сканер «Aloka», ДНК-секвенатор «Genetic Analyser 3130». Теоретичні і практичні результати: на підставі вивчення у хворих на ЦД 2 типу гетерогенних проявів інсулінорезистентного (ІР) стану, ендокринної дисфункції жирової тканини, запального процесу та метаболічних порушень, зважаючи на алельні варіанти генів адипонектину та параоксонази, представлено концепцію щодо патогенезу ЦД 2 типу та макросудинних ускладнень. Доведена можливість підвищення ефективності специфічної антидіабетичної терапії використанням антиоксидантів та ненасичених жирних кислот (нутрієнтів – модифікована «середземноморська» дієта та фармакологічних препаратів омега-3 поліненасичених жирних кислот). Новизна: Розроблена концепція щодо модулюючої ролі гормонально-метаболічних порушень (гіперінсулінемія, гіперглікемія, дисліпідемія) у формуванні експресії та взаємодії кардіоваскулярних чинників ризику у хворих на ЦД 2 типу за урахуванням провідних патогенетичних ланок ІР стану (дисадипокінемія, ожиріння, хронічне запалення низької інтенсивності) і алельних варіантів генів адипонектину та параоксонази. Визначено функціональне значення однонуклеотидних поліморфізмів вказаних генів щодо ефективності доповнюючої терапії у хворих на ЦД 2 типу та доведена можливість їх використання для генетичного тестування спадкової схильності до ЦД 2 типу за визначенням відношення шансів розвитку захворювання в українській популяції. Ступінь впровадження: Практичні рекомендації впроваджено в клінічну практику лікарень, закладів практичного та наукового профілю. Матеріали дисертації запропоновано для використання у навчальному процесі на кафедрі ендокринології та дитячої ендокринології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Галузі використання: ендокринологія. (див. продовження) (Див. продовження)