Дисертаційну роботу присвячено вирішенню наукової проблеми - підвищенню ефективності лікування пацієнток з рецидивом генітального пролапсу та зниження кількості інтраопераційних та післяопераційних ускладнень шляхом розробки і впровадження науково обґрунтованого алгоритму обстеження, підготовки до оперативного втручання, хірургічної корекції встановленої патології та післяопераційної реабілітації. Встановлено, що у 61,4 % пацієнток спостерігається формування ознак рецидиву після корекції генітального пролапсу за рахунок власних тканин. Із них кожній другій пацієнтці необхідне повторне оперативне втручання (56,2 %) та кожна третя пацієнтка буде прооперована повторно. На підставі проведеного клініко-епідеміологічного дослідження визначено основні фактори ризику розвитку РГП: ятрогенно створені та не діагностовані порушення ФЛАСО, гінекологічні та екстрагенітальні ознаки ДСТ, захворювання, що призводять до підвищення внутрішньочеревного тиску, гіпоестрогенний стан, запальні процеси слизової піхви, матеріальне забезпечення та техніка виконання оперативних втручань. У роботі встановлено особливості біохімічних маркерів ДСТ - збільшення рівня фракцій оксипроліну, рівня статевих гормонів - гіпоестрогенія, гіперандрогенія. Встановлено МРТ критерії характерні для різних видів РГП у жінок в менопаузі: витончення та відрив урогенітальної фасції від опорних структур малого тазу; розрив, розшарування та витончення ректовагінальної фасції; розтягнення фіксуючого апарату матки та опускання анатомічних орієнтирів нижче ЛКЛ. Динамічна МРТ у 61,1 % пацієнтів з РГП дозволяє діагностувати приховані дефекти ФЛАСО. МРТ дозволяє об'єктивно оцінити та враховувати взаємовідношення між сегментами, в 41,7 % випадків правильно оцінити вид конкуруючого дефекту ФЛАСО, більш детально планувати майбутнє хірургічне втручання. Вперше розроблено та впроваджено науково обґрунтований алгоритм лікування жінок із різними формами РГП з урахуванням ступеня компенсації пролапсу, гінекологічної патології, ступеня тяжкості ДСТ, що дозволило підвищити якість життя та ефективність лікування пацієнток з РГП, зменшити частоту повторних рецидивів до 3,8 % (р<0,001), зменшити кількість післяопераційних ускладнень на 19,4 % (р<0,05), загальний термін стаціонарного лікування на 58,2 % (р<0,02), в 81,3 % випадків виконати мінімально травматичні, без видалення органів реконструктивні втручання. Впроваджені методи лікування знижують ризик рецидиву на 94,1 % (р<0,001).
