Тихонова Т. М. Повільно прогресуючий автоімунний діабет дорослих: етапи розвитку, клініко-імунологічні та генетичні маркери, обґрунтування патогенетичної терапії.

На підґрунті комплексного обстеження хворих на повільно прогресуючий автоімунний діабет дорослих (ППАДД), цукровий діабет (ЦД) 1 та 2 типів із вивченням імунологічних, гормональних, метаболічних показників, а також генетичних маркерів встановлено клініко-патогенетичну самостійність ППАДД та обґрунтовано доцільність виділення цього варіанту перебігу захворювання як окремої форми ЦД. З урахуванням проведеного порівняльного аналізу анамнестичних даних хворих на ППАДД, ЦД 1 та 2 типів запропонована математична модель, яка дозволяє при виявленні захворювання визначити групу ризику можливої наявності ППАДД. Для верифікації ППАДД обґрунтована необхідність дослідження, як мінімум, двох видів антитіл. Найбільш доказовими встановлені GAD ab та IA-2 ab. Виявлені особливості метаболічних зрушень у хворих на ППАДД. За наявності короткого діабетичного анамнезу у хворих на ППАДД зафіксовано виразні мікросудинні ускладнення. При ППАДД встановлена висока частота автоімунного тиреоїдиту та гіпотиреозу. Визначено, що дисглікемія за розвитку ППАДД обумовлена зниженням продукції інсуліну та наявністю інсулінорезистентності. Встановлена гетерогенність хворих на ППАДД із виявленням у 20,66 % з них метаболічного синдрому. За розвитку ППАДД визначені порушення клітинної та гуморальної ланок імунітету. Встановлена асоціація поліморфізмів С1858Т гена PTPN22, A49G гена CTLA4, Е23К гена KCNJ11 з даною формою діабету. До групи підвищеного ризику розвитку ППАДД віднесено нащадків ендогамних шлюбів. Обґрунтована необхідність раннього призначення інсулінотерапії хворим на дану форму ЦД.