Шевченко О. Л. Радіогідрогеологія осушуваних ландшафтів Українського Полісся (на прикладі Чорнобильської зони відчуження)

Дисертація презентує новий напрямок радіо гідрогеології і присвячена закономірностям формування радіоактивного забруднення ґрунтових та поверхневих вод в умовах виведення осушувальних систем з експлуатації після аварії на ЧАЕС. Розроблено методологію визначення складових вторинного радіоактивного забруднення дренажного стоку та природної і порушеної бар'єрної стійкості водозборів, що включає три рівні верифікації: детальний (експериментальний), локальний та регіональний (басейновий). З використанням гідрогеологічних (режимні спостереження, гідродинамічні та балансові розрахунки, дослідно-фільтраційні роботи, аналітичні дослідження тощо), гідрометричних, дистанційних, статистичних та ін. методів виконано кількісну оцінку чинників вторинного забруднення вод каналів та виявлено вплив умов водообміну на перерозподіл складових балансу і їх значення у забрудненні ґрунтових вод. Частка винесення 90Sr ґрунтовими водами в канали у багатоводні 1998-2000 рр. на найбільш забруднених системах складала 0,22-2,5% від щорічного винесення каналом; у наступні маловодні роки - 20-35%. У роки малої й середньої водності водне винесення 90Sr має зворотну залежність від площі меліоративних систем на водозборі і пряму - в багатоводні, а особливо, - на наступний після багатоводного рік; меліорованість на рівні 10-20% істотно не впливає на бар'єрну стійкість водозбору. Вперше встановлено, що формоутворення 90Sr у водному середовищі визначається генетичними особливостями складових балансу або стоку. Визначено темпи самоочищення підземних вод від 90Sr та. константу швидкості самоочищення (сягає 2,55+0,07 рік-1). Статистичними методами доведено важливу роль мікрозападин у водообміні: вони забезпечують значну частку винесення 90Sr до каналів підземним шляхом та сприяють розсіюванню радіонуклідів у геологічному середовищі. Апробовано метод прогнозування концентрацій та водного винесення забруднюючих речовин на басейновому рівні, який спирається на регресійні залежності від гідродинамічних, гідрохімічних та сталих ландшафтних показників, що в комплексі визначають утримуючу функцію водозбору. На основі визначених закономірностей, з урахуванням функціонального статусу території, розроблено стратегію поводження з меліоративними системами в зонах техногенного радіоактивного забруднення, головні засади якої полягають у виборі диференційованих заходів у відповідності з домінуючими на даний час чинниками вторинного забруднення водного стоку; використанні та посиленні біогеохімічних бар'єрних функцій водозборів з метою мінімізації водного винесення радіонуклідів за межі зони забруднення.