Єргієв І. Д. Артистизм музиканта-інструменталіста кінця ХХ - початку ХХІ століття

Досліджено проблему артистизму музиканта-інструменталіста академічної традиції в контексті європейського музичного мистецтва кінця ХХ - поатку ХХІ століття. З'ясовано сутність артистизму як самодостатньої ноетичної світоглядної категорії – музичної універсалії. Категорію «артистизм» проаналізовано на рівні міждисциплінарних зв’язків: музикознавства, психології, психоаналітики, соціоніки, теорії театрального мистецтва, культурології, соціології та інших наук.Артистизм музиканта-інструменталіста розглядається як феномен художньої творчості, мистецтва «гри» в широкому сенсі. Пропонується методика комплексного аналізу засобів духовного впливу виконавця-артиста на публіку. Обґрунтовується наукова концепція артистичного універсуму виконавця, що проявляється в процесі гри-творчості на музичному інструменті як стильової інтерпретації тексту музичного твору, окреслюється його структура як необхідна і достатня сукупна множинність індивідуальних, особистісних властивостей та професійних якостей музиканта-інструменталіста.Розробляється низка нових понять: конфігурація артистизму, артистична обдарованість, артистична синергія, постнеокласицизм тощо. Уперше в теорії музичного виконавства автором запропоновано алгоритм виховання артистизму музиканта-інструменталіста.