Бенедикт В. В. Клініко-патогенетичне обгрунтування лікувальної тактики на етапах хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки (клініко-експериментальне дослідження)

Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів хірургічного лікування хворих на гостру непрохідність тонкої кишки шляхом експериментального патогенетичного обґрунтування розвитку функціональної непрохідності тонкої кишки в післяопераційному періоді після ліквідації її механічної непрохідності, а також розробки і впровадження нових та удосконалення існуючих декомпресійних операційних і медикаментозних способів посилення адаптаційно-компенсаторних процесів у кишці для профілактики і лікування моторно-евакуаторних порушень травного каналу в інтра- та післяопераційному періодах. На основі отриманих в експерименті даних щодо морфо функціональних порушень встановлено, що до та після ліквідації механічної непрохідності тонкої кишки функціональна непрохідність розвивалася внаслідок дефіциту іонів кальцію, енергетичного голодування з вираженим оксидативним стресом, порушення локальної імунної резистентності та структурної організації на субклітинному, клітинному та тканинному рівнях у стінці тонкої кишки, що викликає виражений парез травного каналу в ранньому післяопераційному періоді. На основі цих даних розроблено комплекс медикаментозних та операційних заходів, що дозволили ефективно боротися з проявами динамічної непрохідності в ранньому післяопераційному періоді, що привело до прискорення відновлення моторно-евакуаторної функції травного каналу після хірургічного лікування на 2–3 доби, зменшення кількості гнійно-септичних ранових та респіраторних ускладнень, зниження термінів стаціонарного лікування хворих майже на 5 діб.