Мицик Ю. О. Застосування променевих та молекулярних біомаркерів у діагностиці, оцінці ефективності лікування та прогнозуванні виживаності у хворих із раком нирки.

Дисертація присвячена поліпшенню результатів діагностики та лікування пацієнтів із нирково-клітинним раком (НКР) шляхом застосування променевих та молекулярних біомаркерів у диференціації, моніторингу післяопераційного періоду, оцінці ефективності селективної емболізації ниркових артерій та системної терапії, виявленні локального рецидиву та прогнозування виживаності при даній патології. На основі результатів дисперсійного та класифікаційного аналізів доведено, що при диференційній діагностиці нирково-клітинного раку та доброякісних пухлин нирок, а також при діагностиці його локального рецидиву, найвищі показники чутливості та специфічності спостерігаються при застосуванні вимірюваного коефіцієнта дифузії дифузійно-зважених зображень МРТ. Використання вимірюваного коефіцієнта дифузії МРТ дозволяло точно прогнозувати ранню тканинну відповідь при медикаментозній терапії розповсюдженого НКР. Виявлено, що індекс резистентності допплер-УЗД достовірно відображує динаміку реноваскулярної резистентності у хворих із нирково-клітинним раком до та після селективної емболізації ниркових артерій, та є біомаркером її ефективності. Доведено, що експресія мікроРНК-15а може застосовуватись як чутливий молекулярний біомаркер для діагностики та скринінгу НКР. На основі аналізу виживаності продемонстровано цінність експресії мікроРНК-15а у якості прогностичного біомаркеру даного захворювання. За допомогою радіогенетичного аналізу розроблено поліноміальну модель для прогнозування виживання хворих на НКР.