Гон О. М. Парадигматика ліричного й епічного в "Кантос" Ерзи Паунда

Дисертація присвячена аналізу новаторських і експериментальних художніх практик, актуалізованих одним із фундаторів модернізму на тлі поетики традиційного епосу та в контексті англо-американського модернізму. Запропоновано погляд на модерністську епічність як художнє відтворення божественної, трансцендентної когерентності світобудови у формі історії, що впорядковується індивідуальним, сугестивно-алюзивним, внутрішньо-психологічним авторським баченням. Обґрунтовано, що традиційний епічний – дорефлексивний і логоцентричний – погляд на світ трансформується і збагачується Паундом у формі особистісного, фрагментарного світовідчування індивіда в пошуках епічності – єдності людини та історії, особистості та соціуму в постепічну, модерну епоху. Представлено концепцію «версифікованої історії», конститутивними елементами якої виступають притаманні античному епосу дуплікація епізодів, канон «in medias res» і топос повернення, а також рефреноцентричні форми й амебейні поетичні конструкції, розчинення ліричного героя в історичних «масках», текстуалізація циклічного руху часу. Продемонстровано квінтесенцію репрезентованої в «Кантос» американської ідентичності митця, яка яка вибудувана в амебейних параметрах і маркована комплементарним нагромадженням наративних конструкцій за лекалами посутньо американських жанрів – ярна, єреміади, romance, подорожі на невольницькому кораблі.