В дисертації комплексно досліджуються конституційно-правові та методологічні основи національної безпеки України, визначаються теоретичні аспекти,Аналізується ступінь наукової розробки конституційно-правових та методологічних основ національної безпеки української держави. Основне питання в дослідженні зосереджено на аналізі національної безпеки як конституційно-правової категорії. В контексті загальної теорії національної безпеки аналізується проблема становлення та розвитку конституційно-правових засад національної безпеки Української держави.
Підкреслюється, що розвиток та становлення основних етапів теорії національної безпеки свідчить, що кожний з цих етапів був наповнений власним змістом, який відображає особливості розвитку суспільства та державності та має лише йому притаманні риси.
Особлива увага в дослідженні приділяється аналізу системи національної безпеки контексті конституційно-правового виміру, розглядається її сутність та зміст, а також структура. Сформульовано конституційно-правове визначення поняття «система національної безпеки» як базової категорії та складової теорії національної безпеки, під котрою автор розуміє сукупність окремих, відносно самостійних та необхідним способом взаємопов’язаних складових елементів, що визначають цілісність, котра забезпечує розвиток та захищеність життєво важливих інтересів людини та громадянина, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз.
У роботі також приділена особлива увага комплексному аналізу основних складових системи національної безпеки, де особливе місце займає дослідження економічної, політичної та військової складових.
Аналізуючи військову складову, підкреслюється, що озброєна агресія Росії проти України в котрий раз підтвердила аксіому про те, що виникнення та затвердження України як суверенної, незалежної держави пов’язано з забезпеченням її власної військової безпеки. Робиться висновок, що головним знаряддям забезпечення національної безпеки держави залишається Військова організація Української держави, зокрема її основна складова – Збройні Сили. Тому для України, котра має оборонну доктрину, повинні бути створені сучасні, з характерними рисами північноатлантичної моделі Збройні Сили – оптимальні за чисельністю, багатофункціональністю, добре озброєні, всебічно забезпечені та одночасно не занадто обтяжливі для Української держави.
В дослідженні важливе місце приділяється конституційно-правових аспектам системи забезпечення національної безпеки Української держави. Дисертантом підкреслюється думка, що вона виступає як реальність, котра, з однієї сторони, виступає в якості підсистеми системи національної безпеки, а з іншої – передбачає наявність відповідних органів, засобів та певним образом регламентуючого процесу прийняття та реалізації управлінських рішень в сфері національної безпеки.
