Якимчук Р. А. Генетичні наслідки забруднення навколишнього середовища природними й техногенними мутагенними чинниками.

Дисертація присвячена дослідженню генетичних наслідків забруднень природними і техногенними мутагенними чинниками навколишнього середовища та встановленню особливостей їх генотоксичної дії за характером фенотипних, цитогенетичних і молекулярно-генетичних спадкових змін у Triticum aestivum L. Встановлено, що через 25 років після аварії на ЧАЕС у зоні відчуження продовжується інтенсивний мутаційний процес, свідченням чого є підвищений рівень хромосомних аберацій та індуковані численні мутантні форми озимої пшениці. Мутагенна активність підвищеного радіаційного фону територій підприємств уранодобувної промисловості за показниками частоти цитогенетичних порушень і видимих мутацій не поступається ближній зоні відчуження ЧАЕС. Виявлено регіони України, де протягом 20 років зберігається високий спонтанний рівень цитогенетичних порушень в озимої пшениці. Встановлено можливість використання показника частоти хромосом, що відстають, і мікроядер як біоіндикатора інтенсивності забруднення навколишнього середовища хімічними мутагенами. Виявлено, що індуковані мутанти характеризуються найбільшим поліморфізмом за алельним складом локусу Gli-2D. Доведено ефективність використання дії природних і техногенних мутагенних чинників навколишнього середовища для індукування поліпшених показників якості зерна пшениці при одночасному збереженні потенціалу врожайності вихідного сорту.