Об’єкт – політична пропаганда як складова політико-владних відносин. Мета - з’ясувати сутність та роль політичної пропаганди в різноманітних вимірах соціально-політичної взаємодії на основі дослідження теоретико-методологічних аспектів її осмислення, а також висвітлити специфіку її реалізації у важливих сферах регулювання політичних відносин. Методи – герменевтичний, конструкціоністський, ціннісно-нормативний, технологічний, культурологічний, соціологічний, інституційний, комунікативний, психологічний, системний підходи, генетичний, компаративістський та функціональний методи. Доведено, що політична пропаганда – це процес систематичного та цілеспрямованого ефективного здійснення впливу на свідомість та поведінку мас із метою здобуття, утримання та реалізації влади через залучення необхідної кількості прибічників та нейтралізації противників. Сутністю політичної пропаганди є здатність та можливість знайти та інтенсифікувати переконливі та мобілізуючі для широких мас смисли, щоб у здобутті влади чи прийнятті тих чи тих суспільно важливих рішень забезпечити перемогу одних політичних сил над іншими. Одним із найбільш розповсюджених варіантів інтенсифікації смислів є конструювання пропагандою в політичному сприйнятті громадськості політичного простору як арени зіткнення, напруженості та боротьби через визначення друзів та ворогів. Визначено, що політична пропаганда діє в декількох вимірах одночасно, використовуючи ідеологічні, символічні, міфологічні, вербальні, візуальні, емоційні, раціональні, комунікативні, розважальні, віртуальні, освітні інструменти впливу на сприйняття цільової аудиторії, що допомагає їй проникати в усі сфери соціальної взаємодії, включаючи й політичні відносини. Сфера – діяльність вищих органів державної влади, інститутів місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, засобів масової інформації, навчальний процес.
