Давідіч Т. Ф. Еклектика в архітектурі. Культурно-художні витоки та сучасне осмислення

Об’єкт: явище еклектики в європейській архітектурі; мета: визначити місце і роль еклектики в процесах архітектурного стильоутворення; методи: історико-генетичний, аналітичний та графоаналітичний методи, історико-культурологічний аналіз, порівняльний стилістичний і композиційний аналізи архітектурних об'єктів, різні методи класифікації і систематизації зібраного матеріалу; новизна: доказано, що архітектурна еклектика є циклічним явищем, яке історично розвивалося, виявлено роль еклектики в процесах стильоутворення, встановлено, що стиль та еклектика є діалектичною парою явищ в архітектурі, виявлено основні типи еклектики, що склалися історично, виявлено основні напрями і течії еклектики в архітектурі Європи та Російської імперії XIX століття, окреслено часові межі їх поширення; результати: встановлено, що погляди на явище еклектики в теорії архітектури історично змінювалися: від повного протиставлення понять «стиль» і «еклектика», до визнання еклектики цілком природним явищем, яке періодично виникає в архітектурі з різних історико-культурних причин та з різними цілями, вперше виявлено 5 типів еклектики, що історично склалися в Європі, сформульовано і проілюстровано основні принципи еклектичного підходу, які склалися з середини XV до кінця XIX століття; ступінь впровадження: наукова робота істориків та теоретиків архітектури, реставрація та реконструкція архітектурних об’єктів, практична діяльність архітекторів-практиків, навчальний процес; галузь: архітектура.