1. У дисертації викладено теоретичне обґрунтування й нове вирішення питань поліпшення сексуального та репродуктивного здоров'я чоловіків шляхом оптимізації діагностики та лікування еякуляторних порушень із застосуванням медикаментозних, малоінвазивних та хірургічних методів. Визначено, обґрунтовано та доведено високу ефективність мозаїчної селективної нейротомії при первинній передчасній еякуляції на основі результатів біотезіометрії. При цьому встановлено доцільність перетину гілок дорсального нерва статевого члена при чутливості 4-6 мА та доповнення електрокоагуляцією країв нерва при чутливості 3 мА і менше. Визначено залежність розвитку вторинної передчасної еякуляції від наявності хронічного конгестивного простатиту на тлі двобічного варикоцеле та простатичної венозної гіперемії зі збільшенням діаметра парапростатичних вен до 3,5 мм й уповільненням швидкості кровотоку до значень, менших ніж 2,0 см/ Доведено можливість відтермінування еякуляції на 82,8% з нормалізацією статевого акту у пацієнтів з хронічним простатовезикулітом та обструкцією сім?яних пухірців шляхом трансуретральної катетеризації та балонної дилатації сім'явипорскуючих проток задля відновлення їх прохідності у випадках зменшення об?єму сім?яних пухирців менше, ніж удвічі після еякуляції за результатами трансректального ультразвукового дослідження. Визначено, що при передчасній еякуляції та венооклюзивній еректильній дисфункції хірургічне блокування патологічного венозного відтоку по венах статевого члена дозволяє подовжити фазу ригідності статевого члена, а також поліпшити суб?єктивну оцінку якості ерекції за шкалою МІЕФ на 7,3 бала, що у 2,5 раза краще від консервативного лікування пацієнтів. Визначено ефективність корекції ретроградної еякуляції з урахуванням причин її розвитку шляхом проведення ультразвукової діагностики, уретроцистографії та неврологічних досліджень. За умови морфологічних змін доведено доцільність субмукозного введення гелю гіалуронової кислоти у задній відділ простатичної частини уретри, при функціональних змінах - застосування уридинових фосфоліпідів та мідодрину. Доведено, що при консервативній терапії затриманої еякуляції з неорганичних причин, анксіолітик буспірон є більш ефективним порівняно з інгібітором зворотного захвату серотоніну сертраліном, підвищуючи ефективність до 68,2% та зменшення інтравагінального латентного інтервалу у 2,6 раза. Визначено залежність розвитку сексуальної та еякуляторної дисфункції від вираженості тривожно-депресивних та неврозоподібних розладів. З'ясовано, що психотерапевтична корекція, ноотропні засоби, малі дози антидепресантів та інгібіторів фосфодіестерази-5, сприяють зниженню рівня психоневротичних проявів за шкалою HDRS на 83,6%, водночас суттєво поліпшуючи сексуальну функцію пацієнтів з межовими розладами особистості, збільшуючи загальний показник за шкалою МІЕФ у середньому на 8,9 балів. Визначено етіологічний складник дефіциту магнію (менше 0,75 ммоль/л у крові та 95 мг/л в спермі) як чинника розвитку передчасної еякуляції, тому призначення препаратів магнію разом з вітамінами групи В обумовлює нормалізацію проходження імпульсів у головному мозку, збільшує час до еякуляції в середньому на 45,3% та сприяє відновленню статевої функції.
