Грек Л. П. Синдром хронічного тазового болю: етіопатогенез, діагностика, лікування та реабілітація

Дисертаційне дослідження присвячене підвищенню ефективності лікування, поліпшення психоемоційного стану та зниження частоти рецидивів у жінок з хронічним тазовим болем, на основі вивчення особливостей патофізіологічної ролі регуляторних і прозапальних цитокінів, морфогенезу еутопічного ендометрія, гормональних співвідношень, психоособистісних характеристик жінок з синдромом хронічного тазового болю. Отримані результати свідчать про те, що дисбаланс цитокінів в бік прозапальної ланки впливає як на ноцицептивну, так і на центральну нервову систему пацієнток з хронічним тазовим болем, які мають вищий рівень болю за ВАШ і тривожно-депресивні розлади. У жінок з генітальним ендометріозом у поєднанні з лейоміомою матки та гіперплазією ендометрія визначено проліферативну та запальну активність залозистого та стромального компонентів еутопічного ендометрія, наявність в ньому нервових волокон як механізмів формування хронічного тазового болю. Такі особливості свідчать про формування центральної сенситизації під час розвитку СХТБ. Запропонована лікувально-реабілітаційна програма з урахуванням патогенетичних передумов дозволила знизити рецидив ХТБ у 3,4 раза, оперативне лікування у 4 рази, у порівнянні з жінками, які отримали традиційне лікування. Зменшення реактивної тривожності і депресивних розладів до показників норми визначено у 86,18 % пацієнток, що свідчило про клінічну ефективність запропонованого способу лікування, який може бути рекомендований для впровадження в клінічну практику.