У дисертації обґрунтовано інтегровану системи управління організаційно-правовою безпекою суб’єктів сфери аграрного виробництва на основі виокремлених детермінант концепції стратегічного розвитку, запровадження методологічних засад діагностики та виявлення потенційних джерел загроз з подальшим моделюванням ефективного механізму функціонування на основі сучасних методів та інструментарію менеджменту підприємств. Вперше розроблено методологічні засади діагностики діяльності суб’єктів аграрного бізнесу за наявності потенційних джерел загроз організаційно-правовій безпеці, яке базується на виділенні організаційної та правової складових, та їх декомпозиції на окремі сфери, в основі якого знаходиться кваліметрична модель оцінки протікання процесів відносно можливості виникнення загроз в кожній сфері та вагомості цих сфер, що виступає основою обґрунтування напрямів управління організаційно-правовою безпекою. Обґрунтовано концепцію побудови інтегрованої системи управління організаційно-правовою безпекою підприємства, детермінанти розвитку якої базуються на основі інтегрованого блоку з визначеними стратегічними завданнями та виокремленими стратегіями, та яка включає організаційний та правовий блок й формується з метою створення ієрархічної рівноваги між підсистемами, правового захисту інтересів від наявних загроз для забезпечення систем соціально-відповідальної поведінки та відповідної правової політики нівелювання ризиків та загроз, маючи на меті реагувати на зміни в стратегічному діапазоні з метою формування ефективного механізму управління підприємства. Опрацьовано моделі функціонування інтегрованих систем управління організаційно-правовою безпекою з використанням сучасного інструментарію теорії менеджменту, які включають формування стратегій розвитку господарюючих суб’єктів сфери аграрного виробництва на основі теоретико-ігрової моделі, методів теорії корисності, векторної оптимізації, ситуаційного управління з інгредієнтом функціоналу оцінювання.
Удосконалено сутність розуміння організаційно-правової безпеки суб’єктів аграрного бізнесу як детермінованого стану, в якому підприємство здатне функціонувати як самостійний суб’єкт господарювання, зберігати свою організаційну, юридичну та майнову цілісність, здійснювати діяльність, яка відрізняється від основної (фінансову та інвестиційну), входити до об’єднань та здійснювати ефективне внутрішнє управління шляхом забезпечення інтересів, потреб та цінностей зацікавлених сторін в його діяльності. Окреслено методичний підхід щодо оцінювання діяльності досліджуваних суб’єктів аграрного бізнесу за можливими загрозами організаційно-правовій безпеці, що відрізняється їх розподілом на матриці розміщення за інтегральними значеннями, які відображають значення правової та організаційної складових із відокремленням чотирьох кластерів підприємств: стабільного стану, нестабільного стану в організаційному розрізі, нестабільного стану в правовому розрізі, критичного стану, що виступає принциповою основою рекомендації реалізації відповідних стратегій. Удосконалено методологічний базис управління організаційно-правовою безпекою суб’єктів аграрного бізнесу, який відрізняється включенням до його складу загальних та специфічних принципів, загальнонаукових (емпіричні, економіко-математичні, статистичні, соціологічні дослідження) та прикладних методів (економічні, адміністративні, соціально-психологічні, інформаційні, організаційно-технологічні та інституційно-правові); функцій (прогнозування, планування, організація, мотивація, контроль та регулювання) як універсальних компонентів і стратегії, як варіативних: ухилення, прийняття, управління та передачі.
