Дисертацію присвячено вирішенню важливої науково-прикладної проблеми – обґрунтуванню теоретико-методологічних та практичних засад державної фінансової політики соціального спрямування в Україні та розробки напрямів її розвитку в умовах Постмодерну.
Визначено основні характеристики та ознаки епохи Постмодерну, з’ясовано специфіку суспільного розвитку окремих зарубіжних країн та України. З урахуванням умов зовнішнього середовища, яке формує негативні чинники впливу на Україну, виявлено специфічні риси вітчизняного суспільного розвитку за фінансовим, військовим, економічним, соціальним та іншими аспектами. Удосконалено методологічний інструментарій розвитку цієї фінансової політики. Обгрунтовано теоретико-методологічні положення на яких має базуватись ця політика. Виявлено основні проблеми у функціонуванні цієї політики, які призводять до зменшення надходжень до державних фінансових фондів, що негативно позначається на фінансуванні соціальних виплат. Зважаючи на необхідність поліпшення контролю за використанням державних коштів, зокрема бюджетних, розроблено основи теорії громадських інституцій. На базі цієї теорії розроблено механізм громадського контролю за використанням державних коштів соціального призначення. Запропоновано власну методику оцінювання ефективності використання коштів Зведеного бюджету України, із застосуванням якої доведено, що найбільший вплив на ВВП мають видатки на охорону здоров’я, соціальний захист та соціальне забезпечення. Охарактеризовано домінанти фінансової політики соціального спрямування в умовах Постмодерну. Розроблено науково-методичні підходи щодо оптимізації соціальних пільг та державних соціальних стандартів для відповідних верств населення. З метою з’ясування достатніх обсягів фінансових ресурсів для окремих соціальних підгалузей та верств населення, розроблено відповідну економіко-математичну модель, яка включає нормативний та реалістичний сценарій і базується на кореляційному аналізі. Обґрунтовано наукові засади доктрини державної фінансової політики соціального спрямування, які враховують економічні стратегічні орієнтири України, передбачають формування теоретичних положень, базуються на п’яти принципах, розробленій структурі. Визначено пріоритетні напрями розвитку державно-приватного партнерства та обґрунтовано механізм його застосування в Україні. Розроблено модель впровадження зарубіжного досвіду фінансування соціальних програм.
Ключові слова: Постмодерн, реформи, соціальні галузі, суспільна система, державна фінансова політика, доктрина, модель, методологія, пільги, громадський контроль.
