Новакович М. О. Галицька музика габсбурзької доби (1772–1918) в контексті явища національної ідентичності.

У дисертації досліджується роль музики у процесах конструювання національної ідентичності українського культурного соціуму Східної Галичини габсбурзької доби. Осмислюється визначальна роль культури у процесах українського націєтворення. Доведено, що музична складова церковного богослужіння була одним із головних факторів оновленого переживання галицькими українцями власної конфесійної ідентичності, яка поступово трансформувалася у національну. Особливу увагу приді¬лено постаті Дмитра Бортнянського, духовна хорова музика якого стала втіленням галицької культурної та історичної пам’яті. Водночас обґрун¬товується теза про уявність зв’язку Д. Бортнянського з Галичиною, тому композитора слід вважати «винайденою» традицією галицької культури. Встановлено, що галицький культурний канон першої половини ХІХ ст. сформувався саме у сфері музики культового призначення, випереджу¬ючи на декілька років націєтворчі процеси, що відбувалися в інших сферах культури. Уперше до наукового обігу вводяться новознайдені літургійні композиції Алоїза Нанке та Вікентія Серсавія – чеських ком-позиторів, які репрезентували в Галичині панівну культуру Відня і мали вплив на творчість представників Перемиської композиторської школи. Аналіз світської музичної спадщини галицьких композиторів першої половини ХІХ ст. виявив у їхніх творах ознаки множинних ідентич¬ностей. Це дало підстави для дослідження проблеми ідентичності в галицькій музиці крізь призму філософських категорій загального, особ¬ливого та одиничного. Зазначено, що розбудові музичного мистецтва на національній осно¬ві сприяла традиція проведення у Львові та інших містах Галичини що¬річних шевченківських концертів, які стали підґрунтям для формування єдиного простору національної культури. Значну увагу приділено про¬відним формам національного музичного життя Галичини другої поло¬вини ХІХ – початку ХХ ст. Встановлено, що одним із найважливіших факторів конструювання української ідентичності в музичній культурі Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. були творчі контакти галичан із представниками підросійської України. Обґрунтовується теза про важливість ролі М. Лисенка у налагодженні галицько-наддніп¬рянських культурних відносин. Виявлено, що криза віденського fin-de-siecle вплинула на світогляд композиторів, початок діяльності яких припав на перші десятиліття ХХ ст. С. Людкевич і В. Барвінський зробили прорив у тогочасній галицькій музичній свідомості, продемонструвавши високий рівень професіо¬налізму і модерне мислення. Вони активно розширили горизонти галицької музики, руйнуючи її традиційні жанрові канони.