Герасименко О. С. Клінічно-організаційні принципи надання хірургічної допомоги та спеціалізоване лікування поранених з бойовою травмою живота в умовах АТО

Дисертацію присвячено вирішенню актуальної проблеми сучасної військової хірургії – покращенню результатів лікування поранених з ушкодженнями органів черевної порожнини в умовах бойових дій на підставі оптимізації діагностично-лікувальних заходів на рівнях медичного забезпечення. Широке застосування в основній групі ендовідеохірургічних технологій та динамічної лапароскопії в лікуванні поранених з бойовими ушкодженнями живота на ІІ–ІІІ рівнях медичного забезпечення дозволило уникнути необґрунтованих травматичних втручань та знизити терміни стаціонарного лікування з 41,3±3,3 до 33,1±2,4 ліжко-діб (p<0,05), збільшити відсоток повернення поранених до строю з 65,2 до 74,6 % (p<0,05). Застосування інтервенційної сонографії та пункційно-дренуючих втручань під ультразвуковою навігацією, клітинних технологій (мезенхімальних стовбурових клітин та збагаченої тромбоцитами плазми), ендовідеохірургічних втручань під час спеціалізованого лікування на ІV рівні медичного забезпечення призвело до скорочення термінів загоєння дефектів передньої черевної стінки в 1,4 рази, зменшення кількості післяопераційних ускладнень з 39,1 до 27,8 % (p<0,05). Завдяки використанню розробленої діагностично-лікувальної програми у поранених з бойовою травмою живота кількість ускладнень травми знижено з 46,0 до 36,7 % (p<0,05). Загальну летальність вдалося знизити на 1,4 % (з 6,8 до 5,4 %), а при домінуючий або конкуруючий травмі живота – на 2,0 % (з 5,6 до 3,6 %).