У дисертації запропоновано комплексне розв’язання важливої для галузі науки державного управління проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад і розроблення науково-прикладних рекомендацій щодо ресурсного забезпечення розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Здійснено системний аналіз наукових розвідок проблематики ресурсного забезпечення розвитку місцевого самоврядування. Визначено особливості місцевого самоврядування як форми публічного управління в аспекті децентралізації. Досліджено ґенезу наукової думки щодо ресурсного підходу до розвитку місцевого самоврядування. Розкрито зміст ключових понять категоріального поля за напрямом дослідження. Уточнено змістовну сутність окремих термінів.
Проведено контент-аналіз становлення базових правових положень ресурсного забезпечення розвитку місцевого самоврядування, що дало змогу встановити наявність у законодавчих актах як обґрунтованих положень (їх переважена більшість), так і суперечливих суджень. Здійснено періодизацію становлення базових правових положень ресурсного забезпечення розвитку місцевого самоврядування.
Обґрунтовано концептуальні засади управління ресурсним забезпеченням розвитку місцевого самоврядування, а саме запропоновано застосування двовимірного підходу, який включає два сегменти: 1) використання потенціалу території та його розширення або диверсифікацію; 2) регенерація втрачених ресурсів, розробка й створення нових ресурсів, прийняття рішень щодо напряму та інтенсивності розвитку конкретного виду ресурсів.
Аргументовано функціонально-компетенційну модель горизонтально-вертикального розподілу повноважень у системі місцевого самоврядування, у який центрально-ортогональна роль належить територіальній громаді.
Розвинуто концепт формування діяльності органів місцевого самоврядування щодо надання публічних послуг, який виходить із сервісної логіки. Доведено його елементний склад: сервісні технології, сервісна культура, стандарти, система управління якістю, інструментарій (аутсорсинг, бенчлернінг, менеджеріалізм, методологія DMAIE), індекс задоволення споживача.
Удосконалено методологію управління розвитком людського потенціалу місцевого самоврядування шляхом застосування менеджерських ролей посадових осіб місцевого самоврядування.
Сформовано ресурсну платформу місцевого самоврядування як сукупність видів ресурсів, пов’язаних між собою в процесі забезпечення функціонування й розвитку громад та територій, а також можливостей щодо їх розширення: людський капітал, технологічні ресурси, природні ресурси, нематеріальні ресурси, фінансові ресурси (основні, залучені, додаткові).
Побудовано модель фінансової архітектоніки на місцевому рівні, яка має чотири сектори: публічне управління; фінанси; фінансовий інструментарій; фінансові інституції.
Здійснено теоретико-прикладну ідентифікацію спроможності територіальної громади як здатності змагатися за релевантні ресурси, визначено її складники та їх співвідношення в синтезованому вигляді – як двох частин одного цілого: внутрішню спроможність та зовнішню спроможність.
Обґрунтовано застосування корпоративного підходу в управлінні комунальними підприємствами.
