Об'єкт: процес формування стратегічних векторів управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування. Мета: розробка теоретико-методологічних основ та науково-практичних рекомендацій щодо формування, використання стратегічних векторів управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування. Методи дослідження: термінологічного аналізу, метод теоретичного узагальнення, наукового абстрагування, системного, структурного аналізу, фінансово-економічного, статистичного, порівняльного аналізу, систематизації, індукції та дедукції, узагальнення, регресійного аналізу, систематизації та узагальнення, економіко-математичне моделювання, абстрактно-логічний. Запропоновано: вперше: розвинуто концептуальні положення щодо здійснення стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування, які забезпечують успішну реалізацію інструментарію управління конкурентоспроможністю, який має стратегічну спрямованість, створюючи основу для формування, вибору, реалізації конкурентної стратегії та моделі стратегічного управління конкурентоспроможністю; розроблено теоретико-практичні рекомендації до визначення стратегічних векторів управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування, в основі яких закладено дотримання факторного, системного, процесного підходів, що сприятиме формуванню структури визначення стратегічних векторів управління, уточненню їх переліку, встановленню взаємозв’язків між ними шляхом дослідження впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища; розроблено науково-методичний підхід здійснення діагностики результативності стратегічних векторів управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування, який деталізований у вигляді послідовності етапів, що дозволить діагностувати використання стратегічних векторів на підставі використання методу регресійного і кореляційного аналізу, визначити переваги підприємств, можливі проблеми в майбутніх періодах, розробити напрями активізації використання стратегічних векторів; запропоновано методологічний підхід до оцінки використання стратегічних векторів управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування, в основі якого сформовано методичне підґрунтя щодо визначення ефективності застосування стратегічних векторів на підставі оцінки економічності використання оборотних та необоротних активів, фінансових, інвестиційних можливостей, можливостей до покращення виробничої, маркетингової, управлінської, інноваційної, організаційної та кадрової роботи підприємств, що дозволить здійснити оцінку інтегрального рівня ефективності, рейтингову оцінку підприємств; удосконалено: науково-методичні засади вибору та формування інструментарію управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування, в яких деталізовано послідовність етапів для вибору та розробки інструментарію управління; інструментарій управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування, який охоплює систему і механізм управління конкурентоспроможністю підприємств та є базою для уточнення стратегічних векторів управління, забезпечення розвитку конкурентного потенціалу, формування конкурентних переваг, обрання напрямів оцінки рівня конкурентоспроможності для підтвердження ефективності використання інструментарію; методологічний підхід до застосування конкурентної стратегії та здійснення стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування, який поєднує в собі процес вибору, реалізації конкурентної стратегії та модель стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств; науковий підхід до формування та управління розвитком конкурентного потенціалу з метою набуття конкурентних переваг підприємств машинобудування, в основі якого закладено використання комплексного, інноваційного, процесного підходів, що забезпечило розробку послідовності етапів до організації даних процесів шляхом врахування взаємодії із системами підприємства, стратегічними векторами управління та передбачає оцінку сформованого конкурентного потенціалу, конкурентних переваг; механізм активізації управління стратегічними векторами підприємств машинобудування, який охоплює п’ять взаємопов’язаних структурних складових: створення умов, формування, використання, оцінку результатів застосування, регулювання та контроль його функціонування та передбачає їх об’єднання з метою взаємодоповнення та розробки заходів раціонального управління ресурсним забезпеченням, що дозволяє планувати підвищення ефективності їх діяльності; набуло подальшого розвитку: трактування дефініції “управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування”; визначення поняття “стратегічні вектори управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування”. Сфера використання: підприємства машинобудування.
