Личко В. С. Діагностика та лікування інфаркту головного мозку з урахуванням мембрано-рецепторних та імунологічних порушень (клініко-експериментальне дослідження)

Дисертацію присвячено дослідженню клініко-неврологічних характеристик хворих у гострому періоді інфаркту головного мозку (ІГМ), нейровізуалізаційних, імунологічних, біохімічних, біофізичних, гістологічних і фармакотерапевтичних показників їх мозкової тканини з теоретичним обґрунтуванням та новим вирішенням актуальної наукової проблеми ангіоневрології з визначення патогенетичної ролі гострої дисфункції мембрано-рецепторного комплексу клітин у розвитку змін функціонального стану симпатоадреналової й імунної систем, а також клініко-експериментальним доведенням можливості стимуляції процесів нейропластичності та вторинного ангіогенезу в динаміці медикаментозної корекції. Основою експериментальної частини роботи було гістологічне дослідження структурно-морфологічних характеристик мозкової тканини 60 безпородних білих щурів-самців лінії Wistar із модельованою гострою фокальною церебральною ішемією (ГФЦІ). Клінічна частина дослідження передбачала обстеження 378 хворих на ІГМ, з яких після проведення скринінгу на відповідність критеріїв включення / виключення відібрано 350 пацієнтів. Для реалізації мети та завдань дослідження в роботі було використано комплекс методів, що вміщував: клініко-анамнестичний, клініко-неврологічний, нейровізуалізаційний, біофізичний, біохімічний, імуноферментний, гістологічний, медико-статистичний аналізи. Визначено ступінь залежності клініко-неврологічних проявів гострого періоду ІГМ від функціонального стану симпатоадреналової системи за даними показників β-адренергічної реактивності мембран (β-АРМ) еритроцитів периферичної крові в динаміці лікування та їх зв’язок із мембрано-рецепторною дисфункцією. Виявлені зміни діелектричних властивостей еритроцитів периферичної крові хворих під час впливу адренергічних лікарських засобів in vitro та в системі тригерних прозапальних (інтерлейкін (ІЛ)-6, пухлинний некротизуючий фактор-α) і протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-10) в динаміці медикаментозної корекції. Установлено нові причинно-наслідкові взаємозв’язки між рівнями про- і протизапальних цитокінів, показниками β-АРМ еритроцитів та їх діелектричними властивостями. Визначено прогностичну значущість ступеня дисбалансу в імунній системі, змін структурно-морфологічних характеристик мозкової тканини, діелектричних властивостей і β-АРМ еритроцитів у патогенезі ІГМ з розробленням нових діагностичних критеріїв тяжкості захворювання. На основі одержаних даних науково обґрунтовано, розроблено, перевірено ефективність і впроваджено в практику програму комплексної терапії хворих у гострому періоді ІГМ з використанням кріоконсервованої сироватки кордової крові людини, що враховує провідні патогенетичні та фармакотерапевтичні особливості. Зазначене впровадження дозволило істотно вдосконалити надання неврологічної допомоги, а також підвищити якість життя хворих після перенесеного інсульту.