Воробей Л. І. Дистрес плода: механізми розвитку у жінок з обтяженим акушерським анамнезом при порушенні нейровегетативної регуляції

У дисертації наведено нове вирішення наукової проблеми сучасного акушерства та перинатології – зниження частоти дистресу плода у вагітних з пери¬натальними втратами та порушенням нейровегетативної регуляції, що полягає у теоретичному узагальненні результатів вивчення механізмів і факторів, які сприяють розвитку дистресу плода у вказаної категорії пацієнток, і на цій основі патогенетичному обґрунтуванні, розробці та впровадженні лікувально-профілактичного комплексу, диференційованого відносно виявлених порушень. Показано, що вагітним з перинатальними втратами в анамнезі та дистресом плода притаманний виражений синдром вегетативної дисфункції, суттєві порушення сну, тривожність та агресивність, прояви депресії різного ступеня, гіперсимпатикотонія за даними оцінки варіабельності серцевого ритму. Встановлено, що порушення гормональної адаптації (підвищення кортизолу, напруження, з наступним виснаженням симпато-адреналової системи, на що вказує зростання, а потім зниження адреналіну, норадреналіну та дофаміну, недостатня гестагенна насиченість) в умовах гіпомелатонінемії та недостатності вітаміну D, є фоном для розвитку плацентарної дисфункції, підтвердженої морфологічними та імуногістохімічними (підвищення експресії віментину, CD31 та VEGF) змінами структур плаценти. Доведено, що результати кардіоінтервалографії плода після 32 тижнів вагітності, разом з даними допплерометрії та кардіотокографії, можуть бути ранніми доклінічними діагностичними маркерами його дистресу. Розроблено новий патогенетично обґрунтований комплекс заходів з медикаментозною підтримкою, обов’язковим психологічним супроводом, психокорекцією, додатковими діагностичними та прогностичними дослідженнями з акцентом профілактики на преконцепційному етапі та у І триместрі вагітності, який дозволив знизити більш ніж вдвічі частоту дистресу плода (до 11,7 проти 26,7 %, р<0,05) та інших акушерських і перинатальних ускладнень.