Шевченко-Макаренко О. П. Стратифікація клініко-епідеміологічних та епігенетичних факторів для персоналізації менеджменту хворих на хронічний вірусний гепатит С

Вивчено коморбідні стани на когорті 4169 хворих на ХВГС та означено ризики розвитку та смертності HCV-асоційованих ЦП та ГЦК. Поглиблене обстеження проведене 841 хворому на ХВГС, яким було призначено різні схеми ПВТ та оцінено СВВ24. Епігенетичні маркери вивчено у 74 хворих на ХВГС, а саме мікроРНК-29a, мікроРНК-196a, мікроРНК-122 та визначено критерії диференціювання між хворими та здоровими особами за їх рівнем. Проведено ROC-аналіз прогнозування успіху ПВТ за базовим рівнем експресії мікроРНК-196a залежно від досвіду попередньої терапії. Доведено, що рівень експресії мікроРНК-29а достовірно асоціюється зі ступенем фіброзу печінки від F1 до F4 у хворих на ХВГС. Поглиблено наукові дані щодо інформативності калькуляторів для неінвазійного визначення рівня фіброзу печінки (APRI, FIB4, GUCI, LOC, MELD, Forns, MDA) та епігенетичних маркерів в діагностиці фіброзу печінки в стадії F4 у хворих на ХВГС при порівнянні з результатами фіброеластометрії печінки. Уточнено прогностичну інформативність клініко-лабораторних маркерів швидкості прогресування фіброзу печінки у хворих на ХВГС. Доповнено наукові дані щодо впливу різних факторів на показники якості життя, тривоги та депресії у хворих на ХВГС. Основним фактором ризику виникнення тривоги та депресії у хворих з ХВГС при проведенні ПВТ є застосування інтерферон-вмісних схем лікування. Адаптовано українською мовою дослідний інструмент опитувальник CLDQ-U для персоналізації менеджменту хворих на ХВГС. Отримало подальшого розвитку з’ясування основних епідеміологічних та соціо-демографічних особливостей епідемічного процесу ГС в Дніпропетровській області.