Панасовський М. Л. Хірургічне лікування набутих форм обструктивної азооспермії.

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню стратегії хірургічного лікування чоловічої інфертильності, набутої внаслідок обструктивної азооспермії, шляхом удосконалення наявних і розробки нових лікувальних технологій на основі результатів вивчення морфофункціональних, гормональних та імуногістохімічних змін у репродуктивній системі. Отримані нові та доповнені відомі дані щодо патогенезу набутої обструктивної азоосперміїї у чоловіків, які ґрунтуються на інтегральному аналізі кореляційних зв’язків між основними біохімічними показниками сім’яної плазми, даними гормональної регуляції репродуктивної функції і їх співставленні з клінічними, морфофункціональними, імунологічними і гемодинамічними змінами, дозволили вдосконалити скринінгову неінвазійну діагностику набутої азооспермії та прогнозувати ефективність хірургічного лікування. Встановлено, що морфологічними маркерами формування незворотного патологічного гіпосперматогенезу за набутої обструктивної азооспермії є ознаки поліморфних проявів пригнічення дозрівання сперматозоїдів, тубулярна атрофія канальців і зародкового епітелію, десквамація, фіброз і гіаліноз строми з підвищенням стромально-паренхіматозного індексу та збільшенням експресії маркерів ММР-9 і TGF-β, поява ембріональних PLAP-позитивних клітин. Доведено, що тривала (понад 5 років) набута обструктивна азооспермія інфекційно-запального ґенезу обумовлює формування аутоімунного компонента захворювання з появою в крові антиспермальних антитіл, що є несприятливою ознакою з позиції відновлення сперматогенезу після хірургічного лікування, і обґрунтовує преференційне застосування пункційних методик з використанням ДРТ. Доведено вплив інфертильності чоловіків на розвиток тривожно-депресивних та неврозоподібних розладів, а також розладів міжособистих стосунків у родині, що надає безумовної соціальної значущості та потребує психотерапевтичної допомоги. Визначено додаткові діагностичні критерії вибору методики хірургічного втручання на підставі анамнестичних, морфометричних даних та показників кровообігу яєчок. Визначено високу порівняльну ефективність розробленого способу вазоепідидимоанастомозу з огляду на частоту ускладнень і рецидивів. Встановлено переваги відкритої біопсії перед пункційною у пацієнтів з обструктивною азооспермією, обумовленою інфекційно-запальними захворюваннями органів калитки. На підставі отриманих даних біопсії яєчок та їх придатків визначено переваги епідидимальних сперматозоїдів над тестикулярними для подальшого використання у циклах ДРТ ICSI. Обґрунтовано діагностично-лікувальний алгоритм ведення пацієнтів з набутою обструктивною азооспермією і доведено високу ефективність його застосування для відновлення репродуктивної функції чоловіків.