Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності оперативного лікування доброякісних та запальних новоутворень геніталій, а також зниженню частоти післяопераційних ускладнень на основі удосконалення тактики використання сучасних ендоскопічних технологій та лікувально-профілактичних заходів.
Результати проведених досліджень свідчать, що у структурі оперативного лікування доброякісних новоутворень матки та придатків переважали малоінвазивні операції (69,9%) порівняно з традиційними методами (30,1%). При оцінці структури малоінвазивних оперативних втручань встановлено, що у більшості випадків (42,8%) були застосовані органозберігаючі операції з приводу новоутворень матки та придатків, операції з приводу пролапса геніталій (18,3%) та комбінована гістеректомія (15,2%). Серед традиційних оперативних втручань частіше виконували лапаротомні гістеректомії порівняно з міомектомією (31,7%) та вагінальною гістеректомією (27,7%), при цьому у плановому порядку проведено 81,8% операцій, а в ургентному – 18,2%. Серед різних варіантів гістеректомій лапаротомний становив 41,8%; комбінований лапароскопічний і піхвовий – 36,5%, порівняно з виключно піхвовим – 21,7%. У струк¬турі доступів при міомектомії 48,0% займав лапаротомічний, 27,9% – піхвовий та 24,1% – комбінований лапароскопічний і вагінальний доступи відповідно. Частота депресивних станів після різних гінекологічних операцій склала від 17,3 до 27,0% хворих і була пов’язана зі стійким больовим синдромом (коефіцієнт кореляції r=+0,45), порушеннями сечовипускання – від 14,8 до 53,3% (критерій 2=3,22) та дискомфортом в області післяопераційної рани – від 11,4 до 40,0% (критерій 2=2,3). У структурі ускладнених форм запальних процесів органів малого таза, які потребують ургентного оперативного втручання, переважали піосальпінкси – дво- (38,3%) та однобічні (26,1%), абсцеси малого таза (16,2%), тубооваріальні абсцеси (12,8%), однобічні піовари (4,4%) та інші форми (2,2%). Частота динамічної лапароскопії у жінок з ускладненими запальними процесами органів малого таза становила 51,6%, провідними показаннями були збереження больового синдрому; стійка гіпертермія, симптоми інтоксикації та бажання збереження репродуктивної функції. Рівень однократної динамічної лапароскопії склав 73,1% двократної – 22,6%, трьох та більше – 4,3% відповідно. При оцінці обсягу оперативного втручання у жінок із ускладненими формами запальних процесів органів малого таза встановлено: переважання сальпінгостомії/ туботомії з обох боків – 37,6%; сальпінгостомію з одного боку – 18,3%; лізис спайок із санацією малого таза – 15,1%; вскриття абсцесу із сальпінгооваріолізисом – 14,0%; туб-/аднексектомія з одного боку – 12,9%; аднексектомія з одного боку та сальпінгостомія з іншого – 2,1% відповідно. У жінок після оперативного лікування ускладнених форм запальних процесів органів малого таза спостерігалися зміни якості життя: зниження фізичної активності (92,6%); млявість і сонливість (91,5%); брак енергії і зниження життєвого тонусу (36,2%). Використання динамічної лапароскопії дозволяє суттєво підвищити якість життя цих жінок. У жінок з ускладненими формами запальних процесів органів малого таза мали місце виражені порушення у плазмовій та судинно-тромбоцитарній ланці гемостазу: зниження фібринолітичної активності – 95,1%; зменшення активованого часу рекальцифікації – 85,0%; гіперфібриногенемія – 56,1%; зниження толерантності крові до гепарину – 48,6%; позитивний етаноловий тест – 48,0%; зменшення часу рекальцифікації – 30,6%. Вираженість порушень гемостазу корелює з тяжкістю запального процесу. Аутоімунний компонент ускладнених форм запальних процесів органів малого таза підтверджується підвищеною концентрацією аутоантитіл до фосфоліпідів (54,1%), причому від 140 до 300% – у 41,0% та більше 300% – у 23,1% відповідно. В удосконаленій методиці ушивання черевної порожнини використання сучасних ендоскопічних технологій дозволяє підвищити ефективність оперативного лікування доброякісної та запальної патології органів малого таза. Використання удосконаленого нами алгоритму дозволяє підвищити якість оперативного лікування та знизити частоту порушень репродуктивного здоров’я в післяопераційному періоді. Після вагінальної гістеректомії два обвивних шва накла-даються на слизову оболонку піхви, кукси зв'язок і тазову очеревину від міхурно-маткової складки і передньої стінки піхви до очеревини позаматкового простору і задньої стінки піхви. Справа і зліва накладаються два таких шва. Зав'язуються шви одночасно. Дана техніка дозволяє досягти надійного гемостазу і уникнути виникнення позачеревних гематом і гематом куполу піхви в післяопераційному періоді.
