Папіш В. А. Лінгвопсихоакцентуація елітарної мовної особистості: теорія, історія, дискурсивна практика.

У дисертації вперше в українському мовознавстві комплексно і багатоаспектно сформовано теорію лінгвопсихоакцентуації, що стала продовженням учення про психологічну акцентуацію, започатковану в медицині та спроєктовану в сучасну міждисциплінарну парадигму знань, що дало змогу сформувати новий і перспективний науковий напрям в українській психолінгвістиці, нове наукове вчення, а також виробити нову дослідницьку методику. Фокусування уваги на негативному впливі акцентуацій, що реалізоване в науці минулих епох, призвело до спрощеного уявлення про це явище. Тому виникла потреба нового осмислення феномену акцентуйованості як психологічного конструкта мовної свідомості, що відповідно впливає на формування ідіостилю й ідіолекту мовної особистості та містить приховану інформацію про неї. У роботі комплексно репрезентовано теорію лінгвопсихоакцентуації, окреслено стан її вивчення в міждисциплінарній парадигмі з виокремленням мовознавчої проблематики, простежено етапи її становлення й розвитку у фокусі психолінгвістичних ідей українських та зарубіжних мовознавців. Простежено вплив інтра- та екстралінвальних чинників на посилення акцентуйованості, що доповнює структуру мовної особистості психологічним рівнем. Психологічний аспект мовної особистості відкриває широкі можливості не тільки для її психологічного портретування, а й дає змогу зробити певні узагальнення щодо психосвідомості української нації загалом, схарактеризувавши і певні ознаки її генетичного коду.