Бондарь С. О. Медико-соціальне обґрунтування удосконаленої моделі профілактики травматизму у школярів

На сучасному етапі, у період демографічної кризи і становлення майбутнього розвитку країни, необхідність покращення стану здоров'я дитячого населення є пріоритетним напрямом державної політики. Виявлення негативних тенденцій вимагає нагального і всебічного вивчення причин погіршення стану здоров'я дітей, дослідження шляхів впливу на ситуацію. При вирішенні цього завдання та з метою досягнення позитивних змін у майбутньому першочергової уваги потребують патологічні стани, які займають провідні місця в структурі захворюваності, інвалідизації та смертності дітей, вплив яких можна було б мінімізувати. Виходячи з цього, було визначено мету цієї роботи, суть якої полягає в обґрунтуванні, розробці та впровадженні удосконаленої моделі профілактики травматизму у школярів. Для всебічного представлення учнівської молоді вважали за доцільне врахувати не тільки їх вікові категорії, а й місце проживання. Виходячи з цього, було обрано чотири навчальних заклади міського, сільського та обласного типів. Результати соціологічного опитування студентів дали можливість для порівняльного аналізу відповідей школярів та їх однолітків - майбутніх медиків, які вже обрали своєю професією медицину з її профілактичною складовою. В результаті дослідженням було охоплено 1395 респондентів. Їх, відповідно до етапів дослідження, розподілили на дві групи. До концептуального етапу було залучено 1082 особи, з яких 686 склали учні 1-4 класів - 206 осіб, 5-9 - 185 осіб, 10-11 - 145, студентів коледжу - 150, а також 188 батьків та 208 вчителів. На результативному етапі, при проведенні організаційного експерименту щодо визначення дієздатності елементів моделі, вивченню підлягало 313 осіб, з них 213 учнів (у т. ч. 1-4 класів - 47, 5-9 - 54, 10-11 - 54, студентів - 58), а також по 50 осіб батьків та вчителів. Необхідно зазначити, що до групи експертів, які оцінювали вагомість та ефективність запропонованих нововведень за 16-ма параметрами, увійшло 62 фахівці серед яких, окрім спеціалістів із соціальної медицини, були залучені освітяни, управлінці, поліцейські та інші фахівці.