У дисертації подано результати теоретичного й емпіричного дослідження проблеми розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку. Розповідне мовлення розглядається як психолінгвістичний феномен, що має мотиваційний, цілеутворювальний, внутрішньо- і зовнішньомовленнєвий компоненти. Аналіз наукових джерел також засвідчив, що проблематика усного розповідного мовлення дошкільників як у психологічному, так і психолінгвістичному аспектах залишається до цього часу недостатньо дослідженою, зокрема не виявлені особливості процесуальності дитячого розповідання, не встановлені відповідні йому рівні розвитку мовленнєвих операцій та дій; не представлена належною мірою здатність дітей втілювати в структурах усного мовлення внутрішні задуми. З урахуванням результатів аналізу досліджуваної проблеми обґрунтовано психологічний та психолінгвістичний підходи до вивчення онтогенезу усного розповідного мовлення дітей дошкільного віку; сформульовано мету, завдання та етапи психодіагностики; висунуто робочу гіпотезу; виокремлено критерії та показники обсервації мовленнєвих операцій з побудови дітьми розповідей у зоні їхнього актуалгенезу та встановлення зони найближчого мовленнєвого розвитку. З урахуванням виокремлених теоретичних аспектів означеної проблеми та результатів констатувального експерименту розроблено логічну модель розвитку усного розповідного мовлення дітей дошкільного віку; сформульовано психолінгводидактичні принципи формування в дітей розповідного мовлення; розкрито суть категорії «психотехнологія». Відповідно було створено і впроваджено в освітній процес ЗДО психотехнологію, передбачену формувальним блоком логічної моделі та доведено її позитивний вплив на розвиток розповідного мовлення дошкільників. За результатами емпіричного етапу дослідження виокремлено психологічні й психолінгвістичні особливості розвитку розповідного мовлення дітей дошкільного віку, який є періодом оволодіння неусвідомленими, мимовільними, ненавмисними операціями (на рівні чуття мови) побудови розповідей. За результатами теоретичного й емпіричного дослідження запропоновано визначення поняття «розповідне мовлення» та «розвиток розповідного мовлення дітей дошкільного віку».
Результати проведеного дослідження можуть бути використаними в різних типах закладів дошкільної освіти для психологічного супроводу, корекції і розвитку усного розповідного мовлення дітей, у психологічній практиці й освітньому процесі закладів вищої освіти.
Ключові слова: розповідне мовлення, розповідь, висловлювання, формування операцій та дій, внутрішнє мовлення, екстеріоризація, інтеріоризація, психологічні особливості, образ, смисл, діти дошкільного віку, модель розвитку усного розповідного мовлення.
