Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесу публічного управління та адміністрування в умовах динамічного середовища для підвищення його ефективності в Україні. Розглянуто вітчизняні та зарубіжні наукові праці, присвячені вивченню моделей управління, проаналізовано існуючі моделі публічного управління, досліджено питання управління в умовах динамічного середовища.
Виявлено, що існуючі моделі публічного управління працюють, але є недостатньо ефективними в умовах глобальних змін, пов’язаних з прискоренням інноваційних технологічних процесів. Це ускладнює управління соціальною системою за умови відсутності своєчасної адаптації. Крім того, управління має свої культурні, ментальні, соціальні та економічні особливості, які вимагають особливого підходу до нього в часі та просторі. Дослідження ефективності публічного управління спонукало до вироблення рекомендацій для підвищення його ефективності в умовах динамічного середовища.
Було встановлено, що доцільність застосування тих чи інших методів управління базується на ефективності функціонування соціальної системи, націленої на задоволення потреб населення та захист національних інтересів. В свою чергу система максимально ефективна в умовах балансу, який створюється через забезпечення рівноваги між соціальною системою та середовищем. Розвиток цієї системи відбувається за принципом вивчаючої організації, яка вивчає себе, середовище та управляється за допомогою адаптації або впливу на середовище в залежності від доцільності та наявних можливостей. Адаптація супроводжується змінами як у організаційній так в і ментальній складових системи. Управління вважається ефективним за умови своєчасного відкриття та закриття системи відповідно до рівня рівноваги між системою та середовищем, яке забезпечує баланс системи.
В роботі розглянуто систему, середовище, їх взаємний зв’язок та управління системою, яке спрямоване на підтримання її балансу та досягнення визначеної мети. Публічне управління здійснюється за допомогою прийняття рішень публічною владою через децентралізацію та відповідне делегування владних повноважень державною владою громадянському суспільству.
Встановлено, що існуючі моделі публічного управління працюють у стаціонарному середовищі, а в умовах динамічного середовища не забезпечують максимально можливої ефективності системи. Крім впливу змінюваного середовища система має різноманітні культурні, ментальні, соціальні, мовні та економічні особливості. В сучасних умовах прискореного технологічного розвитку, завдяки комп’ютерним мережам та відкритій комунікації в світовому просторі, управління системою набуло нового формату, який передбачає активне залучення громадян до процесів публічного управління як невід’ємної складової розвитку успішного та конкурентоспроможного суспільства.
Сучасні моделі публічного управління спрямовані на підвищення ролі громадян в управлінні, наданні рівних прав та можливостей, покращенні рівня життя. Взаємодія та відкритий діалог між державною владою та громадянським суспільством стають більш актуальними та необхідними для забезпечення ефективності системи в умовах складного та динамічного середовища. При цьому як індивідуальні потреби громадян так і національні інтереси повинні зберігатись через конвергентні та дивергентні коливання в процесі прийняття рішень з метою впровадження своєчасних змін системи. Це потребує включення державної влади і громадянського суспільства у процес прийняття рішень з урахуванням переконань, вірувань, цінностей та ментальних моделей.
