Дисертаційна робота присвячена вивченню фармако-токсикологічного впливу новоствореного препарату «Бендамін» на основі інгібітора фосфодиестерази-3 та етилметилгідроксипіридин сукцинату з метою його використання як кардіологічного засобу в собак за серцевої недостатності.
Уперше проведено його фармако-токсикологічну оцінку на лабораторних тваринах. Встановлено параметри гострої та хронічної токсичності, а також кумулятивні властивості Бендаміну.
При дослідженні гострої токсичності Бендаміну визначити величину DL50 не вдалося, що вказує про низьку токсичність досліджуваного засобу. Таким чином, DL50 препарату за внутрішньошлункового введення білим мишам та щурам є більшою за 5000 мг/кг м. т.
Згідно з проведеними дослідженнями щодо хронічної токсичності кардіопрепарату встановлено, що від задавання білим щурам Бендамін у терапевтичній дозі, а також у п’яти- та десятикратній терапевтичній дозі видимих клінічних ознак інтоксикації препаратом не спостерігалося. Встановлено, що введення препарату у 10-кратній дозі сприяло зменшенню маси тіла білих щурів на 5 % порівняно з контрольною групою також встановлено пригнічення функціонального стану печінки, яке характеризується зменшенням у сироватці крові вмісту загального протеїну на 8 % і сечовини – на 13,5 %. У щурів, яким застосовували 10-кратну терапевтичну дозу Бендаміну гістологічно встановлено порушення гемодинаміки та зміни дистрофічного характеру, переважно білкового походження, із вогнищевою локалізацією в паренхімі печінки, нирок та міокарду, що мають в більшості випадків зворотний характер і є наслідком компенсаторної реакції.
Розвиток серцевої недостатності у щурів, викликаний введенням доксорубіцину, призводив до зменшення у крові кількості еритроцитів на 34,7 %, вмісту гемоглобіну на 24,2 %, збільшення середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті на 16,2 %, зниження кількості лейкоцитів на 22,2 %, сечовини на 12,6 %, а також підвищення вмісту креатиніну на 11,4 %, холестерину на 61,1 % та креатинфосфокінази на 59 % стосовно контрольної групи.
За доксорубіцинової інтоксикації у щурів пригнічувалась протеїнсинтезувальна функція печінки, порушувався функціональний стан печінки. За цих умов виявлено зниження активності системи антиоксидантного захисту організму щурів та посилення процесів пероксидного окиснення ліпідів.
Застосування препаратів «Хартмедин» та «Бендамін» пом’якшувало прояви функціональної неспроможності серця, печінки та нирок за умов доксорубіцинової інтоксикації. Кращий лікувальний ефект за умови доксорубіцинової інтоксикації спостерігався у дослідних щурів, яким застосовували препарат «Бендамін». Встановлено його нормалізуючий вплив на гематологічний профіль, функціональний стан та протеїнсинтезувальну функцію печінки.
Комбіноване застосування обох діючих речовин у препараті «Бендамін» демонструвало чітку тенденцію до поліпшення усіх ланок антиоксидантної системи як ензимної, так і неензимної, що вказує про переваги комбінації пімобендану із антиоксидантом, порівняно із застосування препарату з однією діючою речовиною – пімобендану.
Науково обґрунтовано і експериментально підтверджено доцільність застосування препарату «Бендамін» собакам за розвитку серцевої недостатності.
На основі проведених досліджень встановлено, що у собак за розвитку серцевої недостатності відбуваються зміни біохімічних показників крові (підвищення активності АлАТ на 59 %, АсАТ – на 51,9 %, ЛДГ – на 23,5 %, креатиніну – на 36,9 %, сечовини – на 38,4 %, холестерину – на 26 %, зниження вмісту глюкози на 8,3 %.
Застосування хворим на серцеву недостатність собакам кардіопрепарату «Бендамін» мало позитивний вплив на відновлення процесу кровотворення та нормалізацією морфологічних показників крові. Застосування дослідного препарату пом’якшувало прояви функціональної неспроможності серця, печінки, а також і нирок, на що вказують проведені біохімічні дослідження.
При застосуванні кардіопрепарату «Бендамін» собакам з клінічними ознаками серцевої недостатності, у їхній крові наступає активізація ензимної ланки антиоксидантної системи, на що вказує зростання у сироватці крові даних тварин активності каталази та супероксиддисмутази, а також пригнічення процесів пероксидного окиснення ліпідів.
