Врецьона Н. П. Патоморфологія і деякі аспекти патогенезу отруєння собак за дії ізоніазиду

У дисертації наведені результати патологоанатомічних, гістологічних, гістохімічних, токсикологічних та хроматографічних досліджень органів і тканин від 19 трупів собак різних порід та віку, які загинули внаслідок спонтанного отруєння ізоніазидом. Проведено та проаналізовано результати патологоанатомічних (виявлення макроскопічних змін), гістологічних (оцінка мікроструктурних змін при фарбуванні гематоксиліном та еозином гістологічних препаратів шлунку, печінки, підшлункової залози, нирок, серця, легень, головного мозку, селезінки, лімфатичних вузлів), гістохімічних досліджень (виявлення рибонуклеїнової кислоти – піроніном за методом Браше; глікопротеїдів – PAS-реакція за Мак-Манусом; гемосидерину – методом Перлса; 3 хроматофільної речовини у нейронах – методом Ніссля), хромогенних реакцій (дослідження витяжки з печінки та нирок) та рідинної хроматографії (ідентифікація та кількісне визначення у вмісті шлунку ізоніазиду) з використанням хроматографа з подвійним мас-спектрометричним детектором Waters XEVO TQ-S micra у хіміко-токсикологічному відділі Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ), що дозвололило встановити особливості патологоанатомічних змін залежно від тривалості перебігу клінічних симптомів у собак та діагностувати отруєння ізоніазидом.