Дисертацію присвячено виявленню психологічних особливостей та чинників міжособистісної взаємодії зимівників українських антарктичних експедицій, розробці на цій основі системи заходів, спрямованих на підвищення її ефективності.
Вперше обґрунтовано комплексний підхід до вивчення індивідуально-психологічних особливостей зимівників та чинників міжособистісної взаємодії з урахуванням специфіки умов діяльності: а) малочисельність (11-12 осіб) групи; б) складні природні умови; в) довготривала (12-13 місяців) ізоляція від широкого соціуму та обмежене просторове переміщення. Виявлено чинники результативної міжособистісної взаємодії зимівників, які розподілено за показниками соціальної згуртованості, психофізіологічного стану, емоційного стану, самооцінки ефективності діяльності. У ході дослідження визначено, що запорукою ефективної міжособистісної взаємодії зимівників українських антарктичних експедицій (УАЕ) є розвинуті комунікативні та організаційні схильності; у міжособистісних стосунках переважають «дружелюбність» (73%) і «домінування» (70%). Стабільно домінуючими груповими поведінковими стратегіями у конфліктних ситуаціях є компроміс і уникнення. Останнє є зворотнім до ефективності міжособистісної взаємодії, особливо в період полярної ночі. До кінця зимівлі спостерігається зростання рівня суперництва та зниження рівня пристосування. Головною особливістю формування команди зимівників є відповідність нервово-психологічної стійкості сприятливому рівню і вище. В періоди підвищеного нервово-емоційного напруження, який припадає на середину антарктичної зими, у деяких зимівників виникає зниження нервово-психологічної стійкості аж до малосприятливого рівня.
Визначено, що більш ніж третина зимівників (36,1%) належать до яскраво виражених екстравертів, а 61,1% – характеризуються проміжним положенням між екстраверсією та інтроверсією. Рівень нейротизму – переважно низький і середній. В період «гострої адаптації» та полярної ночі зростає рівень психотизму як негативного чинника міжособистісної взаємодії зимівників.
Серед груп факторів особистісних характеристик зимівників виявлено впливові емоційно-вольові характеристики (емоційна стабільність, висока нормативність, високий самоконтроль, спокій), комунікативні властивості у міжособистісній взаємодії (збалансованість: конформізму і нонконформізму; підпорядкованості і домінантності; замкнутості і товариськості; боязкості і сміливості). Визначено, що за умови злагодженої міжособистісної взаємодії зимівників відбувається зміна їх переконань стосовно власної здатності організовувати та здійснювати професійну діяльність в екстремальних умовах, про що свідчить підвищення рівня самоефективності особистості.
За результатами покрокового лінійного регресійного аналізу виділено найбільш вагомі чинники та побудовано моделі оптимізації міжособистісної взаємодії зимівників УАЕ, які прогнозують покращення, або навпаки – погіршення результативності такої взаємодії. У професійній сфері це: рівень показників настрою, нейротизму, фактору L «довірливість-підозрілість», застрягаючого типу акцентуації характеру. У побутовій сфері міжособистісної взаємодії виділено рівень циклотимного типу акцентуації характеру, самопочуття, дружелюбності колег, самооцінки стану здоров’я. Для сфери дозвілля ключовими чинниками є рівень показників: самооцінки емоційної компоненти «задоволеність оточуючим середовищем», фактор І «жорсткість-чутливість», рівень емотивного типу акцентуації характеру. Згідно експертної оцінки керівника експедиції дієвими чинниками ефективної міжособистісної взаємодії зимівників визначено: задоволеність роботою, дружелюбність колег, рівень збудливості як показник акцентуації характеру.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в наступному:
вперше визначені основні психологічні особливості міжособистісної взаємодії зимівників довготривалих українських антарктичних експедицій;
вперше для зимівників українських антарктичних експедицій визначені вагомі чинники їх міжособистісної взаємодії;
вперше запропоновано ефективну комплексну систему заходів, спрямованих на підвищення ефективності міжособистісної взаємодії зимівників УАЕ.
поглиблено наукові знання про психологічні чинники і особливості міжособистісної взаємодії, що визначають специфіку діяльності спеціалістів в екстремальних умовах відносної ізоляції.
Практичне значення роботи полягає у тому, що запропонована на основі проведених наукових досліджень система заходів щодо вдосконалення міжособистісної взаємодії має широкий спектр застосування при формуванні і функціонуванні груп спеціалістів, які виконують роботу в екстремальних умовах довготривалої відносної ізоляції. Це і групи зимівників на полярних станціях, і команди кораблів дальнього плавання, підводних човнів, космічних кораблів, груп наукових експедицій, тощо, які змушені тривалий час взаємодіяти один з одним у закритому та обмеженому просторі.
