Досліджено коло суспільних відносин, що виникають у сфері публічного регулювання цін на товари і послуги, їх правове регулювання. Визначено основні види суспільних відносин у сфері публічних фінансів, що виникають у сфері публічного регулювання цін на товари і послуги. Розмежовано повноваження між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в сфері регулювання цін і тарифів, що породжують фінансові правовідносини. Проаналізовано походження терміну «тариф», його традиційне застосування в таких сферах як: оплата праці, оподаткування (митний тариф), енергетика, комунальні послуги, зв'язок та транспорт. Проаналізовано підходи до нормативно-правового закріплення поняття «тариф» у вказаних сферах залежно від об’єктів надання послуги. Запропоновано узагальнене визначення поняття «тариф», що підлягає публічно-правовому регулюванню, а також надано визначення поняття «публічний тариф».
Охарактеризовано ознаки суспільних відносин, що виникають при застосуванні публічно-врегульованих тарифів. Обґрунтовано, за наявності яких підстав та елементів сферу правового регулювання при застосуванні тарифного методу можна віднести до тарифного механізму, надано його визначення. Розмежовано зміст категорій «тарифний процес» та «тарифна процедура». Визначено поняття «тарифний механізм у сфері публічних фінансів».
Досліджено історичні витоки підходів до розмежування публічного та приватного права, зміст категорій «інтерес», «приватний інтерес», «державний інтерес», «охоронюваний законом інтерес» та «публічний інтерес». Внаслідок цього окреслено зміст публічного інтересу при застосуванні тарифних механізмів. Відзначено, що учасниками відносин, які виникають при застосуванні тарифних механізмів, є передусім держава (територіальні громади) в особі створених органів та інших уповноважених суб’єктів, надавачі відповідних послуг та їх споживачі. Основним завданням зазначених правовідносин є необхідність забезпечення балансу інтересів сторін та захист найбільш вразливого учасника (споживача) та держави (територіальної громади) як господарюючого суб’єкта. Проаналізовано вітчизняний підхід та досвід ЄС при визначенні переліку послуг, які становлять загальний економічний інтерес. Підкреслено, що основною підставою запровадження регульованих тарифів є перебування надавачів відповідних послуг у стані природної монополії.
