Верченко Л. С. Розвиток соціально-комунікативної компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти у процесі магістерської підготовки

У дисертаційній роботі досліджено проблему розвитку соціально-комунікативної компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти та запропоновано новий підхід до її розв’язання, що полягає в запровадженні технології розвитку соціально-комунікативної компетентності зазначених фахівців у процесі магістерської підготовки. На підставі аналізу соціологічної та психолого-педагогічної літератури розкрито методологічні і теоретичні засади розвитку соціально-комунікативної компетентності майбутніх викладачів вищої школи у процесі магістерської підготовки, основу яких становлять: європейські та вітчизняні державні нормативні документи стосовно підготовки викладачів закладів вищої освіти, в яких окреслено основні вимоги до зазначених фахівців; фундаментальні наукові джерела, в яких конкретизовано основні дефініції дослідження, такі як «компетентність», «соціальна компетентність», «комунікативна компетентність», «соціально-комунікативна компетентність», «соціально-комунікативна компетентність майбутніх викладачів закладів вищої освіти», «педагогічна технологія»); наукові розробки щодо розвитку соціально-комунікативної компетентності викладача закладу вищої освіти у процесі магістерської підготовки; здобутки сучасних вчених і результати дисертаційних досліджень, в яких обґрунтовано методи навчання, що оптимізують процес розвитку соціально-комунікативної компетентності викладачів закладів вищої освіти у процесі магістерської підготовки.Викладено сутність змістово-процесуального етапу технології, який спрямовано на трансформацію змісту навчального процесу в напрямі оволодіння магістрантами соціально-комунікативними знаннями й уміннями. Основу даного етапу становили оновлений зміст дисциплін «Психологія вищої школи», «Новітні технології організації навчально-виховного процесу у вищій школі», «Професійно-педагогічна комунікація», «Кризи та деформації професійного розвитку викладача ЗВО»; упровадження таких методів навчання: діалогічно-дискусійні (диспут, дебати, дискусія, мозковий штурм, круглий стіл, симпозіум); ситуаційні (проблемні ситуації, кейс-метод, комунікативно-ситуаційні задачі). Вагома роль відведена стратегіям («Взаємне навчання» (Brown & Paliscar), «Зигзаг», «Зворотний зигзаг» (Т. Hedeen), «Письмовий круглий стіл», «Подумайте в парах») й технологіям («акваріум», «гарячий стілець», «пазл», «пазл – 2», «навчання в команді», мозковий штурм, «метод Дельбека», «метод синектики», «Mind Mapping») колаборативного навчання і методам коучингу.