Розкрито сутність теоретичних засад і принципів державного управління земельними ресурсами, зміст інституційних основ, охарактеризовано та наведено класифікацію інструментарію державного управління земельними ресурсами. На підставі системного аналізу праць, присвячених науково-теоретичним засадам державного управління, процесам формування та реалізації державного управління земельними ресурсами можна констатувати, що незважаючи на значну розроблену методологічну базу актуальними залишаються проблеми реформування державного управління земельними ресурсами в умовах децентралізації, визначення критеріїв оцінювання ефективності інструментарію його реалізації.
Проаналізовано інституційні, правові та функціональні складові державного управління земельними ресурсами і обґрунтовано, що в умовах проведення децентралізації влади, у тому числі й в управлінні земельними ресурсами передбачається трансформація формування управлінських повноважень об’єднаних територіальних громад та їх органів місцевого самоврядування. Право власності на землю об’єднаних територіальних громад розглянуто як гарантована законодавством можливість і здатність територіальної громади набувати землі та земельні ділянки, а також володіти, і розпоряджатися через створені органи місцевого самоврядування.
З метою підвищення якісного рівня державного управління земельними ресурсами слід забезпечити формування науково-методичної складової на рівні суб’єктів господарювання, а також органів самоврядування об’єднаних територіальних громад. Запропонована інтегрована модель суспільно-владної взаємодії реалізації комплексної системи процедур державного управління земельними ресурсами, що дасть можливість забезпечити результативність публічного адміністрування орендної плати та земельного податку, диверсифікацією джерел надходжень у місцеві бюджети, що є вагомим чинником наповнення місцевих бюджетів.
Обґрунтовано, що земельні ресурси у тому числі слід розглядати як суспільне благо, що забезпечує територіальний вимір використання ресурсної бази економічного й соціального розвитку держави. Запропоновано заходи із вдосконалення взаємодії органів державної влади з громадськістю та об’єднаними територіальними громадами в процесі реформування державного управління земельними ресурсами в Україні. З метою ефективного функціонування ринку землі першочергово необхідно завершити ухвалення законодавства про земельний ринок.
З’ясовано, що отримання позитивного ефекту від процесу реформування стане можливим за умови поєднання інструментарію впливу таким чином, щоб важелі стимулювання доповнювалися інструментами примусу. Необхідно сформувати загальнодержавні програми охорони земель, встановлення чітких меж земель комунальної та державної власності, процедуру зміни цільового призначення земель, державні замовлення з нормативної та експертної грошової оцінки земель державної власності, оновлення системи кадастру та моніторингу земель.
Удосконалено управлінський інструментарій, який уособлює поєднання нормативного, організаційного, інституціонального, економічного та інформаційного інструментів, що спрямовані на забезпечення підвищення рівня соціально-економічної ефективності державного управління земельними ресурсами. Дані вимоги забезпечать дотримання збалансування соціально-економічного розвитку земельних відносин з урахуванням ризиків у їх розвитку та глобальних цілей національної безпеки, запровадження яких дозволить вдосконалити інвестиційні проекти, сформувати повноцінний ринок земель та розвивати інфраструктуру цього ринку.
Державне управління земельними ресурсами необхідно реформувати на основі консолідації існуючого інструментарію економічного та соціального спрямування, а вирішення поставлених завдань здійснювати через інституції, які забезпечать покращення ефективності використання, володіння та охорони земельних ресурсів. Важливою має стати системність законодавства, доступність системи інформаційного забезпечення, відкритість та ефективність систем контролю і аудиту органів управління земельними ресурсами, відповідність норм державного управління земельними ресурсами європейським стандартам і забезпечення національної безпеки у даній сфері.
