Об’єкт – завзята навчальна дія у школярів і студентів; мета – вивчити роль завзятості у психічній регуляції навчальної діяльності у школярів і студентів; методи – теоретичні (аналіз, систематизація та узагальнення), емпіричні, математико-статистичні методи обробки даних; новизна – уперше виявлено особливості прояву навчальної завзятості у якості психічної регуляції навчальних дій успішних та неуспішних студентів; визначено, що під впливом навчальної завзятості змінюється самоорганізація навчальної діяльності, підвищується рівень саморегуляції та чутливості до зворотного зв’язку, аналізу навчально-професійної діяльності, змінюється спрямування академічної мотивації до навчання (переважно на внутрішню), що у комплексі є важливим психологічним ресурсом зростання успішності; уперше обчислені регресійні рівняння, призначені для прогнозування завзятості у навчально-професійної діяльності студентів з різної успішністю у навчальної діяльності у виші; уперше розроблено концептуальну модель навчальної завзятості; виділено основні компоненти завзятої навчальної дії – цілеспрямованість, зусилля, самоконтроль, доведення діла до кінця; уточнено лексикографічне значення поняття «завзятість», найбільш поширеними значеннями якого є «цілеспрямованість», «внутрішній стержень, що непохитно веде до цілі», «упертість», «наполегливість», «внутрішня сила людини (сила духу)», «винахідливість, креативність», «успіх», «робота на результат», «доведення справи до кінця», «працьовитість та вольові зусилля»; уточнені способи психологічного забезпечення розвитку у студентів умінь і навичок регуляції навчальних дій методом соціально-психологічного тренінгу; поглиблені уявлення про детермінанти та закономірності прояву завзятої навчальної дії у школярів та студентів, її особистісні, мотиваційні, діяльнісні, когнітивні та поведінкові предиктори; для успішних студентів це – загальна завзятість, чутливість до зворотного зв’язку, відмова від академічної прокрастинації, ідентифікована мотиваційна регуляція, знижений диспозиційний оптимізм, життєстійкість за параметром «прийняття ризику»; для неуспішних студентів – чутливість до зворотного зв’язку, загальна завзятість, вегетативність (як прояв відчуження від навчання), відмова від академічної прокрастинації, відсутність нігілізму (як прояву відчуження від навчання), емоційна стабільність, відкритість досвіду, мінімізація прив’язаностей, копінг-стратегія направлена на емоції, відсутність емоційного виснаження; одержали подальший розвиток поняття завзятості та завзятої навчальної дії у контексті навчальної діяльності школярів та навчально-професійної діяльності студентів, а також засоби для психодіагностики завзятості та завзятої навчальної дії; результати – обґрунтовані шляхи розвитку та вдосконалення психологічних механізмів регуляції навчально-професійної діяльності, визначені психологічні предиктори навчальної завзятості, як саморегулятивної структури у навчальних діях у студентів; розроблено психодіагностичний комплекс, спрямований на вивчення завзятості та регуляції навчальної активності; побудовані регресійні рівняння, за допомогою яких можна прогнозувати рівень завзятості особистості у навчальній діяльності. Результати можуть бути використані в ході професійної підготовки та підвищення професійного рівня практичних психологів при викладанні навчальних курсів в закладах вищої освіти. Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес закладів середньої та вищої освіти України; галузь – психологія.
