Погуть О. П. Припинення непідприємницьких юридичних осіб.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню актуальних теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із здійсненням припинення непідприємницьких юридичних осіб.У роботі здійснено ретроспективний аналіз становлення інституту припинення юридичної особи та розвитку особливостей його правового регулювання Відзначено вплив історичної традиції та умов соціально-економічного розвитку держави на тенденції у правовому регулюванні ліквідації юридичних осіб. Досліджено сучасний стан правового регулювання та тенденції розвитку. Проаналізовано особливості реорганізації та ліквідації непідприємницьких юридичних осіб корпоративного та унітарного типів. Досліджено проблему захисту прав кредиторів при припиненні непідприємницьких юридичних осіб.Через призму визначення місця правових категорій «правонаступництво» і «реорганізація» у цивільному обороті зроблено висновок, що правонаступництво та реорганізація співвідносяться між собою як родове і видове поняття, оскільки правонаступництво означає перехід прав і обов’язків від одного суб’єкта права до іншого не тільки шляхом реорганізації, але й іншими способами – у порядку спадкування, через відступлення права вимоги тощо.Досліджуючи правові аспекти реорганізації непідприємницьких осіб, у роботі за основу взято критерій їх поділу за устроєм на юридичні особи унітарного корпоративного типу (ті, що побудовані на основі відносин членства (участі) та унітарного типу (для яких не є характерною наявність членства (участі). В рамках наведених типів непідприємницьких юридичних осіб, досліджено специфіку реорганізації таких їх організаційно-правових форм як громадські об’єднання, споживчі товариства, установи, фони та заклади.Правове регулювання реорганізації непідприємницьких юридичних осіб унітарного типу носить комплексний характер, адже міститься у численних нормативно-правових актах. При цьому загальні засади здійснення відповідних процесів лежать в площині цивільно-правового регулювання.Підтримано та додатково аргументовано позицію щодо можливості непідприємницьких юридичних осіб виступати учасниками інституту банкрутства в якості боржника з огляду на положення ч.1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Віднесення суб’єктів некомерційної діяльності до кола боржників є доцільним з огляду на те, що внаслідок здійснення ними підприємницької діяльності вони можуть бути обтяжені вимогами кредиторів, які мають бути задоволені, а іноді інакше, як через застосування процедури банкрутства, задовольнити вимоги кредиторів неможливо.