У дисертації досліджено теоретико-методологічні та науково-практичні засади процесу формування та впровадження механізмів управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств України в сучасних умовах динамічного зовнішнього середовища.
Критичний аналіз існуючих наукових позицій щодо управління конкурентоспроможністю дозволив виконати їх систематизацію та розвинути визначення дефініції «конкурентоспроможність аграрних підприємств» шляхом її ідентифікації в якості комплексної характеристики здатності аграрного підприємства до провадження ефективної діяльності з певними видами продукції на певних цільових ринках. Відповідно, в дослідженні були ідентифіковані фактори формування та критерії оцінювання конкурентоспроможності аграрних підприємств.
В дисертації ідентифіковані наукові засади формування та функціонування організаційно-економічного механізму конкурентних відносин на цільових ринках продукції аграрних підприємств, механізму управління створенням та реалізацією конкурентних переваг аграрних підприємств, а також механізму управління конкурентною поведінкою на цільових ринках збуту з урахуванням особливостей їх конкурентної побудови. При цьому на основі застосування синтетичної концепції обґрунтовано принципи побудови та функціонування, а також архітектоніку комплексного механізму управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств, який поєднує в собі важелі, інструменти, засоби та фактори формування належного для здійснення розширеного відтворення та поступального економічного розвитку рівня конкурентоспроможності аграрного підприємства та дозволяє враховувати умови функціонування останнього на продуктових та ресурсних ринках.
В роботі визначено динаміку економічної ефективності та тенденції зміни рівня конкурентоспроможності вітчизняних аграрних підприємств, а також встановлено зв'язок вказаних індикаторів з характеристиками конкурентної побудови цільових ринків збуту продукції аграрних підприємств. Вказане дозволило виявити структурно-динамічні тенденції розвитку конкурентоспроможності вітчизняних аграрних підприємств та відповідних систем управління нею. В даному контексті доведено пріоритетність застосування трьох груп інструментів підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств, а саме інструментарію управління витратами аграрних підприємств з огляду на створення цінових конкурентних переваг, інструментарію інтеграційної взаємодії аграрних підприємств, а також інструментарію впровадження інновацій для створення унікальних конкурентних переваг для «нішевих» видів сільськогосподарської продукції та стійких переваг виробничо-технологічного характеру, які суттєво впливають на цінову та якісну складові конкурентоспроможності. При цьому визначено напрями формування конкурентних переваг та оцінено реальність їх впровадження з врахуванням інноваційної зрілості підприємств та потенційних можливостей розвитку.
В дисертації обґрунтовано методичні підходи до визначення та підтримки конкурентоспроможності аграрних підприємств на основі максимального використання системи факторів конкурентоспроможності в умовах діючого правового регулювання. Віднесено такі методичні процедури як комплексна діагностика конкурентоспроможності (включає оцінку її рівня та використання конкурентного потенціалу) і аналіз зовнішніх умов (передбачає аналіз ризиків та оцінку виконання інституціональним середовищем функцій захисту конкуренції, усунення інформаційної асиметрії та негативних зовнішніх впливів).
Охарактеризовано сучасний стан агропромислового комплексу та проаналізовано конкурентні позиції вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції на національному та міжнародному ринках, запропоновано підходи до здійснення моніторингу ринкової ситуації за основними видами сільськогосподарської продукції з виділенням закономірностей побудови цільових ринків, визначено ступень впливу визначених детермінант.
В дослідженні доведено, що в основі формування механізму конкурентоспроможності підприємства лежить система управління конкурентоспроможністю, яка включає керуючу та керовану компоненти, які, в свою чергу, складаються з елементів, покликаних виконувати функції управління конкурентоспроможністю залежно від рівнів її формування. При цьому встановлено, що основними принципами функціонування системи управління конкурентоспроможністю підприємства є гнучкість, адаптивність до умов зовнішнього середовища, ефективність використання конкурентного потенціалу підприємства, інноваційність, якість інформаційного забезпечення.
На основі обґрунтованої концепції побудови та функціонування механізму управління конкурентоспроможністю аграрних підприємств ідентифіковані методичні засади імплементації інструментарію здійснення конкурентної поведінки аграрних підприємств та розвитку їх конкурентного потенціалу з подальшим визначенням основних стратегій підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств.
