У дисертаційній роботі визначено, що наразі відсутнє єдине остаточне визначення поняття «національна інноваційна система», оскільки загалом підходи до трактування поділяються на дві категорії. Ідентифіковано умови, детермінанти та характеристики взаємодій між встановленими елементами НІС, на основі яких запропоновано авторське її визначення. Запропоновано авторську систему детермінант, які проявляють свою дію на корпоративному, наднаціональному, транснаціональному та глобальному рівнях. Інтернаціоналізацію НІС пропонується, в свою чергу, визначати як створення та дифузія наукового знання та технологій між елементами національних інноваційних систем різних країн, їх комерціалізація, розбудова університетів, технопарків, інкубаторів тощо. Обґрунтовано авторську концепцію інтернаціоналізації національної інноваційної системи у сучасних умовах глобального розвитку, що дозволяє встановити канали взаємодії глобального ринку інновацій з національною інноваційною системою. Запропоновано систему індикаторів оцінки ефективності НІС, що включає показники оцінки за сферами інноваційної діяльності (інноваційний потенціал, інноваційний процес, інноваційне середовище, інноваційні результати) та, враховуючи методику EIS, ґрунтується на зіставленні показників витрат та випуску (результатів) інноваційної діяльності. Узагальнено глобальні тенденції у сфері розвитку інноваційної діяльності країн світу. Наголошено на провідній ролі транснаціональних компаній у системі світових досліджень і розробок, які формують ядро сучасної світогосподарської виробничої системи внаслідок встановлених характерних особливостей розвитку НІС у світі. Дістали подальшого розвитку підходи: до визначення технологічної структури промисловості України шляхом адаптації існуючого розподілу секторів за методикою Євростату (високотехнологічний, середньо високотехнологічний, середньо низько-технологічний та низько-технологічний) до вітчизняної класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010); а також до аналізу зовнішньої торгівлі високотехнологічними товарами через гармонізацію вітчизняної статистики зовнішньої торгівлі (УКТЗЕД) зі стандартами світової класифікації торгівлі високотехнологічними товарами (SITC Rev 4). Запропоновано методологію оцінки результативності та ефективності інноваційних систем країн світу і проведення їх порівняння, яка передбачає побудову індексів витрат (оцінюється інноваційний потенціал та інноваційного процес) та результатів інноваційної діяльності (інноваційне середовище та інноваційні результати) на основі ідентифікації показників та їх вагових коефіцієнтів у складі інтегральних індексів шляхом економетричного моделювання. Сформовано кластери країн за всіма субіндексами відповідно максимального, мінімального та середнього значення показників, що складають відповідний субіндекс. Оцінено ступінь відкритості національних інноваційних систем. Проаналізовано ефективність національних інноваційних систем країн світу шляхом побудови інтегрального індексу ефективності. Ідентифіковано стратегічну диспозицію положення держави в інноваційному просторі шляхом побудови матриці розрахованих інтегральних оцінок витрат і результатів інноваційної діяльності в національних економічних системах. Побудовано профіль національної інноваційної системи України, що передбачає оцінку інноваційної діяльності за п’ятьма блоками показників: макроекономічний, інноваційний потенціал, інноваційний процес, інноваційне середовище та інноваційні результати. Проаналізовано можливі сценарії розвитку української інноваційної сфери в залежності від технологічних укладів: І. «технологічного застою»; ІІ. «технологічної інерції»; ІІІ. «нових технологічних ніш»; «технологічного прориву». В рамках реалізації сценарію «нових технологічних ніш» для України сформульовано першочергові пріоритети для формування конкурентоспроможної НІС України, які знайшли відображення у «Дорожній карті» формування конкурентоспроможної інноваційної системи України на 2020-2025рр.
