Дисертація є комплексним дослідженням теоретико-методичних основ формування системи фінансової безпеки підприємства торгівлі. Проблема підтримання фінансової безпеки є особливо важливою для підприємств торгівлі, частка яких в загальному числі банкрутств в останні роки була найбільшою серед підприємницьких структур, а нестабільність організаційного середовища має тенденцію до посилення в умовах загострення конкуренції. За цих обставин пошук перспективних ідей щодо убезпечення фінансової діяльності підприємств, розроблення нових підходів до ідентифікації та попереднього адекватного реагування на зовнішні і внутрішні загрози, є вкрай важливим завданням. Об’єктом дослідження є процес формування системи фінансової безпеки підприємства торгівлі. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних положення та практичних аспектів управління фінансовою безпекою підприємства торгівлі. У роботі застосовано сукупність методів і прийомів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Методи порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення, аналогії і абстрагування використано при обґрунтуванні категоріального апарату дослідження, що дозволило забезпечити комплексний підхід до вивчення суті фінансової безпеки підприємства. Методи порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення, групування, вибірок, композитний метод комплексного оцінювання, експертних оцінок, трендового прогнозування стали основою для дослідження умов формування фінансової безпеки підприємств торгівлі в залежності від динаміки зовнішнього середовища і внутрішніх можливостей адекватного реагування на їх дію. При розробці засобів управління фінансовою безпекою підприємства використовувались методи системного аналізу, узагальнення, матричного позиціонування, наукової абстракції. За результатами дослідження до наукового лексикону уведено поняття «стратегічний період фінансової безпеки підприємства» як вірогідний час настання загрозливих об’єктивних змін зовнішнього організаційного середовища, що можуть призвести до збитковості з подальшим банкрутством та слугує часовим критерієм стратегічної здатності підприємства забезпечувати перманентне фінансування розвитку й виконання фінансових зобов’язань перед контрагентами у майбутньому. Удосконалено видову диференціацію фінансової безпеки підприємства за оперативними, поточними та стратегічними ознаками, що у поєднанні з реалізованою, цільовою, евентуальною та динамічною формами їх представлення, дозволяє надати комплексне уявлення про рівень фінансової захищеності підприємства та слугує аналітичною основою прийняття відповідних управлінських рішень. Запропоновано методологічний підхід до оцінювання фінансової безпеки підприємства, який передбачає послідовне нарощування оціночних характеристик в диференційованому режимі, а отримані конфігурації значень показників дають змогу регулювати фінансову безпеку підприємства за окремими компонентами. Удосконалено декомпозицію фінансових загроз діяльності підприємства на основі визначення дисонуючих відхилень значень взаємопов’язаних показників фінансової безпеки, які відображають порушення їх взаємодії, співвідношення досягнутого рівня та напряму змін, що дозволить ідентифікувати прояв ознак таких загроз. Дістало подальшого розвитку розуміння сутності фінансової безпеки підприємства на основі розрахунково-аналітичного та організаційно-управлінського трактування її категоріальної належності. В свою чергу це дозволило представити і розмежувати фінансовий стан підприємства та управлінську керуючу підсистему безпеки як об’єкти оцінювання. Запропоновано трактування поняття «стратегічна фінансова безпека підприємства», яке, на відміну від існуючих доповнено сутнісною характеристикою, як здатність і можливість суб’єкта ринку забезпечувати перманентне фінансування розвитку і виконання фінансових зобов’язань перед контрагентами протягом стратегічного періоду, який є часовим виміром вірогідного настання об’єктивних стратегічних змін зовнішнього організаційного середовища, що можуть призвести до втрати фінансової безпеки підприємства. Розвинуто методологічні підходи до забезпечення стратегічної безпеки підприємства за рахунок обґрунтування ознак і визначення тривалості стратегічного періоду, який слугує часовим критерієм визнання потенціалу стратегічної захищеності підприємства від загроз його фінансовому стану на основі фіксації ретроспективної поточної фінансової безпеки впродовж відповідного проміжку часу.
