У дисертації розглянуто особливості тренувального процесу легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на 400 м з бар’єрами на етапі попередньої і спеціалізованої базової підготовки, а також запропоновано програму удосконалення фізичної і технічної підготовленості вказаного контингенту засобами інтервального гіпоксичного тренування.
У першому розділі «Стан та шляхи вдосконалення підготовленості бігунів на 400 м з бар’єрами» подано всебічний аналіз науково-методичної літератури та узагальнення передового досвіду, який свідчить про те, що технічна майстерність є не тільки засобом реалізації рухових здібностей спортсменів, а й засобом регуляції рухів взагалі. Особлива увага була приділена процесу спеціальної нормобаричної гіпоксичної підготовки спортсменів, а також проаналізовано сучасні уявлення про методику підготовки бігунів на 400 м з бар’єрами.
У третьому розділі «Рівень підготовленості бігунів на 400 м з бар’єрами на етапі констатувального експерименту» проведений статистичний аналіз отриманих кількісних характеристик фізичної, технічної і гіпоксичної підготовленості у констатувальному експерименті, який дав змогу визначити показники, які мають найкращі відмінні особливості. У фізичній підготовленості: біг на 30 м з низького старту, біг 60 м з низького старту, стрибковий біг на 100 м, скачки на одній нозі на 20 м, стрибок з місця у довжину, п’ятірний стрибок з місця та вистрибування вгору по Абалакову. У технічні підготовленості: відстань відштовхування до бар’єру, відстань місця приземлення за бар’єром, кути нахилу тулуба при атаці і переході через бар’єр, а також при приземленні, час опори при атаці бар’єру і під час сходу з бар’єру, швидкість бігових кроків і швидкість бар’єрного кроку, час про бігання перших 200 м і других 200 м дистанції.
У четвертому розділі «Удосконалення фізичної і технічної підготовленості бігунів на 400 м з бар’єрами засобами гіпоксичного тренування» Результати наших досліджень свідчать, що розроблена нами програма перерозподілу тренувальних засобів, який полягав у збільшенні обсягу вправ з бар’єрами зменшеної висоти, але при нормальній їх відстані один від одного та стрибкових вправ і пропорційному зменшенні засобів розвитку швидкості гладкого бігу з одночасним використанням інтервального гіпоксичного тренування сприяла оптимізації впливу тренувальних навантажень. Проведення формувального експерименту дозволило встановити, що впровадження розробленої нами програми зумовило достовірну позитивну динаміку приросту показників технічної підготовленості, тоді як у спортсменів КГ не мали достовірного приросту показники кута відштовхування при атаці бар’єру, кута нахилу тулуба над бар’єром, відстані приземлення за бар’єр та швидкості бар’єрного кроку в цілому. Застосування гіпоксичних тренувань сприяло формуванню адаптаційних механізмів, які забезпечують необхідний рівень спеціальної роботоздатності. Так, у останньому сеансі зворотного дихання спостерігалося збільшення його тривалості, значна зміна співвідношення FeCO2 і FeO2, зросли показники дихального об’єму і знизився показник коефіцієнту використання кисню.
Наукова новизна:
- уперше обґрунтовано застосування спеціальних фізичних вправ та нормо баричного гіпоксичного дихання для удосконалення фізичної і технічної підготовленості бігунів на 400 м з бар’єрами на етапі спеціалізованої базової підготовки, які полягали у збільшенні обсягу вправ з бар’єрами зменшеної висоти, але при нормальній їх відстані один від одного та стрибкових вправ і пропорційному зменшенню засобів розвитку швидкості гладкого бігу;
- уперше визначено вплив програми інтервального гіпоксичного тренування А.З. Колчинської на підготовку легкоатлетів, які спеціалізуються у бігу на 400 м з бар’єрами на етапі спеціалізованої базової підготовки, яка сприяла формуванню адаптаційних механізмів для забезпечення необхідного рівня спеціальної анаеробної роботоздатності;
- уперше встановлено, що застосування інтервальних гіпоксичних тренувань у підготовчих періодах річного макроциклу сприяє підвищенню спеціальної фізичної і технічної підготовленості та спеціальної роботоздатності легкоатлетів, які спеціалізуються у бігу на 400 м з бар’єрами на етапі спеціалізованої базової підготовки;
- уперше визначено механізми адаптації в забезпеченні максимальної анаеробної продуктивності та фактори, які покращують термінову та довготривалу адаптацію до гіпоксії методом регресійного аналізу на прикладі легкоатлетів, які спеціалізуються у бігу на 400 м з бар’єрами на етапі спеціалізованої базової підготовки;
- уперше обґрунтовано та розроблено програму підвищення ефективності формування ритмо-темпової структури бігу з бар’єрами на 400 м на основі варіативного використання полегшених і ускладнених умов тренування для легкоатлетів, які спеціалізуються у бігу на 400 м з бар’єрами на етапі спеціалізованої базової підготовки.
