У дисертаційній праці на основі аналізу широкої джерельної бази та з урахуванням здобутків української історіографії з’ясовано роль та місце науково-педагогічної інтелігенції Української РСР в процесах соціогуманітарних змін 1985-1891 рр.
Об’єкт дослідження – науково-педагогічні працівники всіх ланок радянської системи народної освіти, котрі забезпечували соціогуманітарний напрямок освітнього процесу.
Предметом дослідження є навчально-виховна, науково-дослідницька робота науково-педагогічних кадрів у напрямку формування демократичної, національно зорієнтованої освіти, посиленні її соціогуманітарної складової в умовах реформаційного курсу перебудови, впливу державних, ідеологічних, національних факторів на освітній процес і роботу науково-педагогічних кадрів.
Методологічну основу роботи склали принципи історизму, науковості, всебічності, системності, об’єктивності та соціального підходу, завдяки яким досліджено становище та діяльність науково-педагогічної інтелігенції в контексті соціогуманітарних змін 1985-1991 рр. В основу дисертації покладено сукупність загальнонаукових та спеціальних історичних методів (описовий, аналітичний, синтезу, узагальнення, проблемно-хронологічний, класифікації, критичний, періодизації, статистичний, історико-ситуаційний тощо), що дало можливість проаналізувати соціогуманітарну складову діяльності науково-педагогічної інтелігенції в умовах «перебудови» 1985-1991 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, передусім, у постановці та науковій розробці проблеми, яка на сьогодні не знайшла системного аналізу в науковій літературі. У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз соціогуманітарної складової діяльності науково-педагогічної інтелігенції в умовах суспільно-політичних та соціокультурних змін «перебудови».
Здійснено власний науково-методологічний аналіз поняття «інтелігенція» як особливої соціокультурної та професійної групи суспільства, дано її кількісні та якісні характеристики.
Охарактеризовано діяльність науковців та педагогів в умовах наростання системної кризи державної ідеології; показано негативні наслідки залучення науково-педагогічних працівників до поширення комуністичної пропаганди засобами освіти, науки. Доведено, що демократичні зміни у науково-педагогічному середовищі зумовили процеси деполітизації освіти, внесли зміни в систему підготовки кадрів.
Доведено ключову роль науково-педагогічних кадрів у процесах модернізації освітнього простору через призму його інформатизації та посилення соціогуманітарної складової в навчанні, пошуку нових форм і методів викладання циклу суспільно-гуманітарних дисциплін; охарактеризовано співпрацю науково-академічних і педагогічних кіл України в руслі оновлення змісту і методів навчання.
Показано активну громадянську позицію вчителів і науково-педагогічних працівників вищої школи в підготовці та реалізації Закону про мови в Україні; доведено, що реалізація мовного законодавства в 1989 р. з одного боку, відбувалася під впливом національно-свідомої інтелігенції, в т.ч. педагогів-гуманітаріїв, з другого, – заклала основи підготовки науково-технічних, гуманітарних кадрів на національній мові, що відіграло ключову роль у процесах державного будівництва незалежної України.
