Мета дослідження - оптимізація підтримки лютеїнової фази (ЛФ) для підвищення результативності лікування безпліддя методом екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).
Для досягнення мети та поставлених завдань були обстежені 310 пацієнток, які були розподілені на 3 клінічні групи. Першу групу склали повністю обстежені, соматично й гінекологічно здорові 50 жінок, які були донорами ооцитів. До контрольної групи увійшли 10 донорів, що знаходилися в природному менструальному циклі, яким підтримка лютеїнової фази не проводилася. Для з'ясування оптимальної схеми підтримки ЛФ усі обстежені донори були розподілені на 5 підгруп, до кожної з яких увійшли по 10 жінок. У всіх пацієнток першої групи, після отримання ооцитів застосовувалися різні медичні препарати прогестеронового ряду, які використовуються в репродуктології для підтримки ЛФ.
Для вибору більш ефективної схеми підтримки ЛФ при застосуванні нативних ебріонів при ЕКЗ, було обстежено 160 жінок з трубно-перитонеальною формою безпліддя, що склали другу групу, яким після стимуляції овуляції проводили аспірацію яйцеклітин, потім їх запліднювали і в цьому ж циклі підсаджували нативні ембріони. Для порівняння ефективності різних варіантів підтримуючої терапії ЛФ в програмі ЕКЗ, після аспірації фолікулів, жінки другої групи були розподілені на 5 підгруп в залежності від форми та методу введення прогестерону. Підтримку ЛФ здійснювали протягом 14 днів, з моменту ембріоперенесення до визначення позитивного теста на ХГЧ у крові та констатації наявності вагітності.
Для аналізу результативності ЕКЗ при перенесенні еуплоїдних вітрифікованих бластоцист, залежно від способу підготовки ендометрію, було обстежено 100 жінок з трубно-перитонеальною формою безпліддя, що склали третю групу. Залежно від результатів УЗД пацієнтки були розподілені на дві підгрупи 3-а та 3-б, по 50 жінок у кожній. Жінкам 3-а підгрупи, після стимуляції овуляції здійснювали аспірацію яйцеклітин, після чого їх запліднювали та отримані бластоцисти на 5-ту добу культування піддавали ПГД та кріоконсервуванню. Після розморожування, в іншому природному менструальному циклі, у разі виявлення при УЗД жовтого тіла, проводили перенесення вітрифікованих еуплоїдних бластоцист. Для підтримки ЛФ використовували високоочищений прогестерон для підшкірного застосування, який вводився по 25 мг (1 мл) одноразово на добу і 90 мг внутрішньопіхвового прогестерону у вигляді гелю. Кількість перенесених ембріонів на цикл - 1. У обстежених жінок визначали доплерометричні параметри кровотоку судин матки, колаген- і фібронектин-синтезуючу функцію та особливості формування піноподій в ендометрії залежно від підтримки ЛФ циклу в програмах ЕКЗ.
Динаміку змін ехо-структури ендометрію та його функціональні особливості до імплантації ембріона, залежно від схеми підготовки ЛФ, досліджено на підставі доплерометрії кровотоку судин матки. Вивчався кровоплин у правій і лівій маткових артеріях, а також проводилася суб'єктивна оцінка ступеню васкуляризації в міометрії та субендометріальній зоні.
Порівняльний аналіз гістохімічного стану ендометрію продемонстрував, що найбільш виражена готовність його до імплантації бластоцисти, відзначається у пацієнток, у яких для підтримки ЛФ використовується високоочищений прогестерон для підшкірного введення в поєднанні з внутрішньопіхвовою формою прогестерону у вигляді гелю (90 мг).
Ефективність ЕКЗ при застосуванні нативних ембріонів при різних модифікаціях підтримки ЛФ показало, що кращим для підтримки ЛФ є застосування високо очищеного прогестерону для підшкірного уведення у поєднанні з вагінальною формою прогестерону у вигляді гелю (90 мг прогестерону одноразово). При цьому методі, у жінок підгрупи 2-б достовірно були підвищені показники настання клінічної вагітності (52%) та кількості пологів живим плодом (46%). Висока ефективність цього методу підтримки ЛФ полягає в оптимальному співвідношенні метаболітів прогестерону, що мають певні переваги для настання вагітності. Значущих відмінностей в показниках результативності лікувальних циклів (у природному, або з протоколом замісної гормональної терапії та підтримки ЛФ) при перенесенні вітрифікованих еуплоїдних бластоцист у досліджених підгрупах немає, однак частота настання вагітності вище в природних циклах з додаванням прогестерону проти штучних циклів з агоністами . Таким чином, наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в роботі представлений аналіз ефективності ЕКЗ в залежності від способу підтримки ЛФ із застосуванням нативних ембріонів. Доповнено наукові дані про те, що після перенесення ембріонів у маткову порожнину протягом перших 2-х тижнів організм жінки реагує на наявність підтримки ЛФ по-різному, проте, навіть за відсутності ЗГТ продовжує зберігати у нормальних концентраціях гормональний потенціал, налаштований на імплантацію і подальший розвиток ембріона.
