Артеріальна гіпертензія (АГ) залишається найпоширенішою причиною інвалідизації та смертності працездатного населення України серед усіх серцево-судинних захворювань (ССЗ) (В. М. Коваленко, В. М. Корнацький, 2016; Є. П. Свіщенко, Л. А. Міщенко, 2017). Попри різноманіття антигіпертензивних препаратів (АГП), контроль артеріального тиску (АТ) залишається незадовільним, навіть на тлі атигіпертензивної терапії (АГТ) унаслідок коморбідної патології (О. І. Мітченко, 2019; В. Й. Целуйко, 2018; М. І. Лутай, 2017; К. М. Амосова, 2016).
Серед коморбідних станів, які спричинюють додаткове ураження органів-мішеней та впливають на перебіг і прогноз АГ, одне з провідних місць займає тиреоїдна дисфункція (ТД), поширеність якої у світі та в Україні демонструє значне зростання як при гіпо-, так і гіперфункції щитоподібної залози (ЩЗ) і вимагає адекватних заходів із діагностики та лікування (М. С. Черенько, 2016; І. Л. Цимбалюк, 2016; В. І. Паньків, 2017; В. І. Ткаченко, 2018).
Відповідно до сучасних поглядів, якість діагностики та ефективність лікування АГ доцільно оцінювати не лише за рівнем офісного АТ, а й за динамікою добових показників АТ, центрального систолічного АТ (цСАТ) та здатністю впливати на регрес гіпертрофії міокарда лівого шлуночка (ГМЛШ) (Ю. М. Сіренко, Г. Д. Радченко, Л. А. Міщенко, О. О. Торбас, 2018).
Для підвищення ефективності та удосконалення лікування хворих на АГ на тлі гіпо- та гіпертиреозу залежно від компенсації тиреоїдного стану вивчена динаміка показників амбулаторного моніторування артеріального тиску (АМАТ), цСАТ, структурно-функціонального стану серця в разі застосування подвійних фіксованих комбінацій АГП периндоприлу з індапамідом, периндоприлу з амлодипіном, бісопрололу з периндоприлом у 130 хворих клініки ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України», з яких було 100 хворих на АГ із ТД: 50 хворих на АГ із гіпотиреозом (ГТ) (25 (50 %) — АГ із компенсованим ГТ (кГТ), 25 (50 %) хворих — АГ із декомпенсованим ГТ (дГТ)) та 50 хворих на АГ із тиреотоксикозом (ТТ) (25 (50 %) — АГ із компенсованим ТТ (кТТ), 25 (50 %) хворих — АГ із декомпенсованим ТТ (дТТ)); 30 хворих на АГ без ТД склали контрольну групу.
Хворі були статистично порівнянні за статтю, віком, тривалістю АГ та ТД, рівнем офісного систолічного АТ (САТ). Усі хворі на АГ і ГТ (n = 50), хворі на АГ та кТТ (n = 25) та хворі контрольної групи (n = 30) методом сліпих конвертів були рандомізовані на групи фіксованої комбінації периндоприл + індапамід у добовій дозі 5/1,25 мг вранці натще або фіксованої комбінації периндоприл + амлодипін у добовій дозі 5/5 мг вранці натще. Хворим на АГ із декомпенсованим ТТ призначали фіксовану комбінацію бісопролол + периндоприл у добовій дозі 5/5 мг вранці натще.
При включені до дослідження проводили АМАТ, ЕхоКГ дослідження, визначення цСАТ. Хворим, які не досягали цільового рівня АТ за показниками АМАТ, проводили корекцію АГТ зі збільшенням дози периндоприлу до повної терапевтичної дози та повторне АМАТ через 1 міс. за умови задовільного контролю домашнього моніторування АТ. Якщо надалі за показниками АМАТ цільовий рівень САТ не був досягнутий, дозу другого препарату в комбінації збільшували до повної терапевтичної. Хворих, які приймали фіксовану комбіновану подвійну АГТ у максимальній добовій дозі впродовж 3 міс. та не досягали цільового рівня САТ, переводили на фіксовану комбіновану потрійну АГТ та виключали з дослідження. Через рік лікування та спостереження проводили контрольне АМАТ, ЕхоКГ дослідження, визначення цСАТ у хворих на АГ з ТД, які не були виключені з дослідження.
Об’єктивний стан лікування АГ на тлі ТД, одержаний у процесі вивчення клініко-анамнестичних даних хворих за середніми показниками офісного САТ, дав змогу встановити, що контроль АТ у хворих був незадовільний.При вивченні клініко-анамнестичних даних встановлено, що хворі на АГ, яка асоціюється з гіпотиреозом, вірогідно рідше отримували систематичну АГТ у порівнянні з хворими на АГ без ТД (р = 0,01). Наведені дані обґрунтували необхідність оптимізації лікування АГ на тлі ТД із використанням фіксованих комбінованих антигіпертензивних препаратів.
При включенні до дослідження хворих на АГ і ГТ середні значення рівнів АТ були такі: офісний САТ 158,85 ± 12,35 мм рт. ст., офісний діастолічний АТ (ДАТ) 99,25 ± 8,11 мм рт. ст.; у хворих на АГ та ТТ 151,85 ± 9,35 мм рт. ст. та 82,25 ± 8,11 мм рт. ст., відповідно. Цей факт оцінили як незадовільний контроль АТ у хворих на АГ із ТД.
У процесі дослідження встановлено, що на тлі терапії подвійними фіксованими комбінаціями АГП хворі на АГ, яка асоціювалася з ГТ, для досягнення цільового рівня САТ потребували більших доз АГП або призначення потрійних фіксованих комбінацій проти хворих на АГ із ТТ та групою контролю (р = 0,04).
