Дисертація є першим у адміністративно-правовій науці спеціальним комплексним дослідженням антикорупційного декларування як засобу фінансового контролю за діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Актуальність теми зумовлюється необхідністю теоретичного обґрунтування та внесення науково аргументованих пропозицій, рекомендацій щодо адаптації вітчизняного антикорупційного законодавства та подальшого його удосконалення, адже при дослідженні втілення реформованого інституту антикорупційного декларування в законодавство України науковці та практики обмежувалися лише розглядом суб’єктного складу відносин, яких пов’язано з антикорупційним декларуванням, приділяючи особливу увагу визначенню наявності зобов’язання в окремих службовців подавати антикорупційну декларацію.
Об’єктом дослідження є превентивний механізм запобігання корупції.
Предметом дослідження є теорія, правове регулювання та практика агнтикорупційного декларування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером розглянутих питань, дисертаційна робота є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним дослідженням антикорупційного декларування як засобу фінансового контролю за діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У результаті здійсненого дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, зокрема:
уперше визначено сутність концепту електронного антикорупційного декларування та стандарти його втілення у правову дійсність; визначено поняття «фінансовий контроль у сфері запобігання корупції»; запропоновано використання принципу інтероперабельності як основоположної ідеї антикорупційного декларування при системі електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.
З’ясовано, що антикорупційна декларація є документом звітності у сфері публічної служби, що має встановлену законодавством форму та є обов’язковим до подання Національному агентству з питань запобігання корупції від осіб, яких уповноважено на виконання функцій держави та місцевого самоврядування для забезпечення мети запобігання корупції;
запропоновано розширення суб’єктів забезпечення антикорупційного декларування шляхом створення територіальних управлінь Національного агентства з питань запобігання корупції, до повноважень яких належатиме можливість здійснення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
надано практичні рекомендації щодо використання в Україні досвіду інших країн щодо утворення комісії з етики, впровадження штрафних санкцій за несвоєчасне подання декларацій, щодо декларування та офіційного оприлюднення змісту декларацій;
обґрунтовано необхідність вироблення належного технічного забезпечення для автоматичного фіксування неподання декларацій з одночасним наданням повноважень уповноваженому підрозділу (особі) з питань запобігання та виявлення корупції щодо формування списку осіб, які є суб’єктами декларування в конкретній інституції;
Удосконалено: систему заходів, яких спрямовано на верифікацію декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом виокремлення таких її складових: 1) здійснення контролю щодо своєчасності подання декларацій; 2) здійснення контролю щодо правильності та повноти заповнення декларацій; 3) застосування логічного та арифметичного контролю; 4) здійснення повної перевірки декларацій; розуміння суб’єкта, на якого покладається обов’язок із подання декларації як особи, яка реалізує свою правосуб’єктність шляхом створення, заповнення та подання антикорупційної декларації;
підхід до групування основних заходів фінансового контролю у сфері запобігання корупції у залежності від якісно-змістовних характеристик: 1) подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, облік та оприлюднення декларацій; 2) контроль та перевірка декларацій, встановлення своєчасності їх подання; 3) повна перевірка декларацій, моніторинг способу життя суб’єктів декларування;
Набули подальшого розвитку:
характеристика змісту декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
теза щодо можливості визначення антикорупційного декларування як інституту адміністративного права, інструменту антикорупційного механізму, засобу фінансового контролю у сфері запобігання корупції чи обов’язку особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
пропозиції щодо часткового оприлюднення відомостей, які містяться в декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Запропоновано внесення змін і доповнень до Закону України «Про запобігання корупції» та прийняття нормативно-правових актів щодо інституційного забезпечення антикорупційного декларування.
