Ковальов А. М. Лікування та профілактика розвитку гострої спайкової тонкокишкової непрохідності

Відповідно до мети та задач проведеного дослідження дисертаційна робота носить експериментально-клінічний характер. Експериментальна частина роботи по моделюванню ГСТН та оцінки ефективності способу профілактики спайкоутворення виконана в умовах віварію ХМАПО. В проведенні експериментальних досліджень задіяно 104 щура лінії «Вістар» вагою 160 – 220 г, з яких було сформовано 2 групи – основна (96 щурів) та порівняння (8 щурів). Основна група була поділена на 3 підгрупи. Тваринам першої підгрупи, було проведено моделювання ГСТН за розробленим нами способом з штучним формуванням ануляцій тонкої кишки (патент України №138593 G09B 23/28 (2006.01) від 10.12.2019р. Бюл. № 23/2019). Експериментальним тваринам цієї підгрупи профілактика спайкоутворення не проводилася, а вивчалися морфологічні зміни кишківника та брижі тонкої кишки при прогресуючій ГСТН. Тваринам другої підгрупи, яким також було проведено моделювання ГСТН за розробленим нами способом та на 3-ю добу експерименту виконана релапаротомія з ліквідацією ГСТН, шляхом розсічення спайок та видалення шва тонкої кишки. В черевну порожнину вводився розчин ПЕГ 4000 для профілактики спайкоутворення. Тваринам третьої підгрупи після моделювання ГСТН за розробленою нами методикою також проводилася релапаротомія з ліквідацією непрохідності. Інтраабдомінальну профілактику спайкоутворення проводили препаратом «Декасан». Згідно плану, тварин виводили з експерименту на 3,7,14,28 добу експерименту. Частина тварин першої підгрупи загинули передчасно на 9 та 10 добу експерименту від прогресуючих явищ кишкової непрохідності. Препарати експериментальних тварин вивчали з залученням стандартних морфологічних та імуногістохімічних методик. В проведеному нами експериментальному дослідженні була доведена ефективність запропонованого нами способу по моделюванню ГСТН, ефективність якого було підтверджено морфологічно. Так, було показано, що за відсутності місцевої профілактики СХО, зі збільшенням строків експеримента прогресували процеси утворення міжкишкових спайок, представлених шаром грануляційної тканини з перевагою волокнистого та зниженням клітинного та судинного компонентів. У волокнистому компоненті грануляційної тканини на більш ранніх строках (3 доба) відмічався лише незрілий колаген ІІІ типа, а на більш пізніх строках визначався ще й зрілий колаген І типа.